Якщо ви відвідаєте Україну, то напевно зверніть увагу на «мішанину» гастрономічних традицій народів світу. На сніданок вам можуть подати вареники з вишнями. На обід - суп місо в суші-барі. А в кінці дня - шматочок марокканської пахлави з м'ятним чаєм. Стати гурманом сьогодні може кожен - національні кухні дуже популярні. Тим часом, хотілося б поринути в чарівний Гоголівський світ і покуштувати страви самобутньої української кухні. Ми підкажемо, які найкращі страви української кухні необхідно обов'язково спробувати.
У наше століття просвітництва багато людей починають слідувати дієт, часом суперечить нашому організму. А адже саме національні традиції пита-ня - самі правильні. З одним застереженням: для людини, що народилася і живуще-го в даній місцевості. «Народне» меню завжди збалансовано, соче-танія продуктів вивірені століттями. Візьмемо, наприклад, грузинську кухню з її великою кількістю м'яса. Спробуй з'їсти тарілку чахох-били або пару шампурів баранячого шашлику - тра-Пеза, відверто кажучи, заважка. Грузини вирішили цю проблему! Вони заїдають м'ясо оберемками свіжої зелені (петрушка, кінза, тархун) - вона сприяє засвоєнню м'ясних страв. А також запивають сухим червоним вином. Воно активізує вироблення пищевар-ного ферменту пепсину. І такі приклади є в кожній націо-нальної кухні. Однак це зовсім не означає, що заморські гастрономічес-кі вишукування повинні «прописатися» на нашому столі, адже харчові ланцюжки формуються протягом трьох покоління-ний.
Іншими словами, якщо ми зараз введемо в свій раціон екзотічес-кую для нас маракуйю або люля-кебаб, то ідеально засвоюватися ця їжа буде тільки у наших онуків. Так що будувати свій раціон краще на слов'янських традиціях. А екзотичні кулінарні радості підуть на користь, якщо ми будемо їх є час від часу, по святах. Про те, з чого почати знайомство з попу-лярні в Україні японської та марокканської кухнями, а також про забутих традиціях українських кулінарів ми зараз і розповімо.
Кашу салом не зіпсуєш
Здавалося б, все давно знайоме: каша - другий хліб, побільше сезонних овочів і, звичайно ж, шматочок сала. Однак наші предки добре знали, як перетворюється-тить просту їжу в справжні ліки. Українці люблять ситно поїсти! Хлібосольні традиції української кухні мають і практичне пояснення. Селянську працю дуже енерговитратний, та й зими в середній смузі довгі і холодні. Перед українською господинею стояло непросте завдання: нагодувати поситнее і при цьому дешевше. Так і народилися борщ, галушки, вареники, деруни, томлені овочі. Різноманітні каші - гречана, ячмінна, вівсяна, пшоняна-ная - завжди займали почесне місце на столі наших предків. Вівсяна крупа взагалі вважалася другим хлібом. У часи неврожаю нею рятувалися: брали висівки, дрібно Переті-рали їх і варили вівсяний кисіль. Овес багатий життєво необхідними вітами-нами, крім того, ця крупа більш ніж наполовину складається з крохмалю, кото-рий досить довго перетравлюється і так само поступово засвоюється. Таким чином, протягом тривалого часу зберігається відчуття ситості. До речі, овес поважали і на Запорізькій Січі - а легенди про силу і міць козаків збереженні-нілісь досі!
Кожному наїдками - свій сезон
У слов'янській кухні багато культових, обрядових страв - наприклад, пше-ничного або гречані млинці готують-ли на Масляну, яблучні і медові страви - на Спаса. Українська кух-ня «сезонна» - взимку в раціоні пре-володіють більш калорійні і жирні страви, соління, в теплу пору року - овочі в сирому або тушкованому вигляді. Також наші предки влітку їли окрош-ки, свекольники, ботвіньі (холодний суп на квасу зі бурякової бадиллям, кропивою, щавлем, ріпчастою цибулею, а також відвареної рибою). У червні-липні наступала пора коренеплодів: ріпу, чер-ву редьку, пастернак, буряк подавали і як основне блюдо (проваривши в печі з пряними травами), і в якості сала-та (в цьому випадку використовувалися сирі овочі) і навіть десерту ( тушкована в меду ріпа або редька - просто смакота). До речі, про десертах. Білий цукор був недоступний для простого люду аж до 19-го сторіччя. Тому їжу підсолоджуючи-ли медом і готували на його основі смак Цінні та корисні фруктові і ягідні цукати. Ягідки малини, чорниці, зем-лянікі, вишні, а також плоди груші-дички проварювали в меду, після чого підсушували в печі. А калину млой-ли цілу ніч у глиняному горщику в печі - цими ласощами рятувалися від застуди і старий, і молодий. Улюблений напій українців узвар (компот із сушених груш, яблук, чорносливу) - це і зовсім справжня комора віта-минов і мікроелементів!
Чому свинина «легка»?
Сперечатися про тяжкість укра-їнської кухні не зовсім коректно. Адже одночасно уви-деть на столі борщ з пампушками, фар-шірованного коропа, м'ясні крученики, деруни з грибами і вареники можна тільки на свято. У повсякденному житті за одну трапезу зазвичай подають одне-два блюда. До того ж інгреді-енти страв прекрасно доповнюють один одного. Наприклад, кілька століть тому вареники в більшості селянських сімей готувалися з борошна грубого допо-ла - корисних речовин у ній більше. До того ж з виключно рослинною-ми начинками: вишневою, капустяної, кропив'яної, щавлевої. Все просто: тес-то насичує, а рослинна клітковина допомагає його переварити! Або візьмемо Шпундру - свинячу грудинку, тушковану з буряком. Обов'язкові компоненти цієї страви - ріпчаста цибуля (містить кислоту, необхідну для перевари-вання м'яса), а також буряковий квас (включає ферментні речовини, допо-гающие розщеплювати жирну свинину).
Між іншим, настільки улюблене укра-інцамі сало - це дієтичний продукт, від нього не гладшають. Якщо, конеч-но, не їсти його з білим хлібом або НЕ зажарювати на ньому картопельку. Сало знижує рівень холестерину в крові і - що особливо актуально в умовах нинішньої екології - не накопичує радіонукліди. Однак корисно тільки свіже сало, що не копчене і не солоне - і не більше 15-20 г на день.
Чудо-піч
Наші предки готували самим здоро-вим способом - в печі. Перед тим як поставити в неї їжу, пекти протаплі-вают. У підсумку страву як би нудиться у власному соку. Виходить неве-роятно смачно! До того ж вітаміни в печі не руйнуються, як це відбувається при кипінні в процесі вар-ки. По-друге, збереження корисних речовин сприяє і посуд з еко-логічного матеріалу - глини. Зверніть увагу на форму горщиків для запікання в печі: догори вони трохи звужує-ються. Завдяки цьому блюдо «доходить» швидше, виходить соковитим. Картопля теж запікають у печі: з шкіркою, на вугіллі - таким чином в овочі збереженні-вується калій. В давнину тушковані ово-щі присмачували переважно оливковою олією (його привозили купці). А соняшник і гірчиця широко поширилися в Україні тільки в 18-му сторіччі.
Традиції травників
Запашні і цілющі трави часто використовують при приготуванні кращих страв української кухні. Наприклад, квас гото-вили не тільки на хлібі або буряках, але й на березових бруньках і листках, на журавлині і калині. В якості приправи використовують цибулю, часник, кмин, м'яту, різні види перцю, а також чебрець, любисток. Луговий конюшина досі квасять і маринують в деяких сім'ях. Традиційно взимку присмачували їм салати. А пере-терті сухі листочки і квітки конюшини додавали в борошно. Грицики (по-українськи «грицики») добав-ся в салати, бульйони, соління. А кропиву можна їсти все літо. Її додають в зелений борщ і в салат. До речі, пропонуємо отлич-ний рецепт від авітамінозу: ошпарити-ні окропом листя кропиви змішати з дрібно нарізаним відвареним яйцем і цибулею, заправити сметаною.
Ботвінья: смак літа
Пропонуємо саме традиційне українське блюдо. У цього супчика маса переваг. Він прекрасно освіжить і підбадьорить в літню спеку. Багатий «живими» вітами-нами. Він низькокалорійний - твоєї талії нічого не загрожує! Тобі знадобляться: 1 літр хлібного квасу, по 250 г шпинату і щавлю, 2 огірки, пучок зелено-го цибулі та кропу, тертий хрін, 250 г відвареної риби (осетрина, сьомга або судак).
Шпинат і щавель звари окремо, подрібни в блендері. Змішай з дрібно нарізаним огірком, цибулею та кропом, додай хрін за смаком. Залий овочі квасом. При подачі на стіл на окрему тарілку вило-жи нарізану рибу, прикрась її зеленню.