Гіперактивний Малюк

ЗВІДКИ РОСТУТЬ ПРОБЛЕМИ?

Відверто кажучи, велика під-рухливість властива майже всім дітям дошкільного віку. Але якщо невгамовність малюка регулярно переходить всякі межі-ці та створює проблеми в спілкуванні з однолітками, з батьками та вихователями (вчителями) - це сигнал про те, що необхідно про-консультуватися у фахівця.

Дуже часто до «Шилу в попці» до-додавали й інші особливості поведінки. Насамперед, це неспе-собность зосередитися, довго за-ниматься одним і тим же ділом, від присутність цілеспрямованості. Та-кую проблему лікарі називають син-Дромом дефіциту уваги з гіпер-активністю (СДУГ).

Чому у дітей формується та-де поведінку? Медики називають кілька причин: це і наследст венность, та інфекційні захв-вання в дитинстві, і навіть - як не дивно - харчова алергія, викликана штучними добав-ками. Але, за статистикою, найчастіше все-го (в 85 відсотках випадків) до ги;

перактівності призводять ускладнений-ня під час вагітності та (або) пологів. Наприклад, якщо мама стра-дала від токсикозу під час бере-менності, то через її поганого са-мочувствія у дитини не встигають «дозріти» деякі механізми роботи головного мозку. У разі травматичних пологів схема інша. Справа в тому, що під час перехожі-дення дитини через родові шляхи матері між центрами його голів-ного мозку встановлюються визна-поділені зв'язку. Якщо ж «поря-док» пологів порушений (скажімо, у випадку кесаревого розтину), ці свя-зи можуть встановитися не зовсім так, як задумала природа.

ПОРТРЕТ в рамочку

Незважаючи на те, що медики расхо-дяться в поглядах на гіперактив-ність, приблизний психологічний портрет дитини раннього віку з такою проблемою все ж існує. Ось його основні риси:

♦ гіперактивна дитина не може довго утримай-вать свою увагу на чому-небудь;

♦ йому важко дослухати собеседні-ка до кінця, без кінця перебиваючи-ет інших;

♦ часто «не чує», коли до нього звертаються;

♦ не може всидіти на місці, совається на стільці, крутиться, схоплюється;

♦ із задоволенням береться за нову справу, але при цьому майже ніколи не доводить до кінця розпочату;

♦ із завидною регулярністю втрачає свої речі;

♦ навіть у шкільному віці не здатний самостійно следо-вать розпорядку дня (потребує «паличці-погонялочке»);

♦ легко забуває все, що його не ін-Терес;

♦ руки неспокійні, дитина посто-янно щось крутить, колупає, ба-Рабанн пальцями;

♦ спить мало;

♦ говорить багато;

♦ часто під впливом емоцій з-вершает необдумані вчинки;

♦ не любить і не вміє чекати своєї черги;

♦ руху різкі, несподівані, в результаті навколишні пред-мети з гуркотом летять на підлогу.

Якщо перераховані симптоми вам до болю знайомі, не поспішайте хапатися за голову. Поставити діагноз може тільки лікар, та й то не при першій зустрічі. Квалифиц-рова фахівці спостерігають дитини протягом декількох місяців, призначаючи при необхідно-сті додаткові дослідження. Адже практично кожен з вище-перелічених симптомів може свідчити не тільки про гіперактивності дитини раннього віку, а й про якийсь інший особливості розвитку. До то-му ж дуже важливо, як довго ребе-нок проявляє себе подібним обра-зом, можливо, мова просто йде про черговий етап дорослішання «з по-милково ефектами», а не про невро-логічному діагнозі.

ПІДКАЗКИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Не секрет, що від спілкування з гіпер-активною дитиною навіть самі тер-пелівие батьки та найдосвідченіші педагоги часом втрачають терпіння і починають «бігати по стелі»: ну ніякого сладу з цим «вічним дви-гунів»! Ось кілька порад, які допоможуть нормалізувати відносини і домогтися від свого чада бажаної поведінки.

♦ Частіше заохочуйте свого ма-Лиша - такі діти дуже нужда-ються і в похвалах, і в матері-альних стимулах (солодощах, иг-рушки і т.д.). Намагайтеся обра-щать увагу на ті досягнення дитини, які далися йому з особливим працею - посидючість, ак-куратность, послідовність, пунктуальність і т.д.

♦ Навчальні та розвиваючі заня-ку плануйте в першій по-Ловін дня, тоді й результати будуть вищими.

♦ Свої прохання дитині форму-ліруйте покороче - в 1-2-х пропозиціях, щоб він навер-няка дослухав до кінця.

♦ Гіперактивні дітки дуже швидко втомлюються. Тому частіше робіть перерви в заняттях (в будь-яких, навіть цікавих для дитини).

♦ Пам'ятайте: коли ваша дитина в громадському місці починає се-бе вести непристойно з точки зре-ня загальноприйнятого етикету (голосно говорити, кричати, вер-теться), обсмикувати його марний-но. Постарайтеся відвернути його ува-гу цікавою розмовою, ласкаво погладьте ручки, щічки. Приємні тактильні відчуття допомагають зняти емоційну напругу. А щоб не випробовується-вать почуття сорому перед окружа-ющими, постарайтеся переконати се-бе, що дитина не винна в тому, що народився таким, він і сам страждає від своєї непосидючості.

♦ Займаючись з гіперактивним дитиною, яка не тре-буйте від нього виконання сра-зу кількох умов: сидіти смирно, писати (вирізати, рисо-вать і т.д.) акуратно, слухати уважно і т.д. Виберіть один пункт, який в даний момент найбільш важливий, наприклад писати акуратно, а за те, що дитина по-минутно схоплюється, гризе ручку, то і справа відволікається, постарайтеся-тесь його не лаяти. Якщо дитина виконає цю умову - обов'язковий-але похваліть. Наступного разу виберіть іншу умову - сидіти спокійно.

♦ Якщо ви хочете, щоб ваш ре-бенок чітко дотримувався распо-рядку дня, перед закінченням од-ного справи і при переході до «наступного пункту програми» обов'язково нагадуйте йому (краще не один, а 2 - 3 рази): «Грати залишилося 10 хвилин, по-том - обід! »Діти постарше, кото-які вміють визначати час за годинником, можуть готуватися до зміни діяльності за допомогою будиль-ника.

♦ Сам же розпорядок дня соста-вляйте таким чином, щоб дитина не тинявся без діла і 10 хвилин. Такого малюка нуж-але постійно чимось займати, щоб він не збуджувалося.

♦ Дуже корисно записати гіпер-активного дитини з раннього віку в спортив-ву секцію і (або) регулярно грати з ним в спортивні ігри.

♦ Найкращий варіант, якщо батьки та вихователі (вчителі) об'єднають свої зусилля в воспита-ванні такого складного дитини і будуть діяти спільно. Оди-ні вимоги в дитячому садку (школі) і будинку допоможуть малень-кому чоловічкові швидше звик-нуть до порядку.

ОБЕРЕЖНО: ПАСТКА!

Відомо чимало випадків, коли ро-дители гіперактивних дітей з де-фіціта уваги, «купившись» на їх високі інтелектуальні спо-можності, віддавали своє чадо в школу дещо раніше, ніж це було необхідно. А чому б і ні? Адже якщо дитина, наприклад, в 4 роки навчився читати, до 5-ти скла-дивают в розумі чи вважає до 100 і весело декламує коротенькі ан-глійскіе віршики, що йому робити в дитячому садку?

Але не все так просто. Одна з особливостей таких дітей - асинхрония розвитку. Малюк дійсними-але за деякими параметрами опері-жает своїх однолітків, але в чомусь, на жаль, відстає від них. (Часто опе-реження йде саме в плані роз-ку інтелекту, а відставання - в по-просив соціалізації.) Для такої дитини урок тривалістю в 30 хвилин рівносильний тортурам. Він стане крутитися і відволікатися, пропускати слова педагога повз вуха і, вміючи вирішити складне завдання, буде 20 хвилин роздумувати над елементарні-ним прикладом. А його буковки будуть скоріше нагадувати дивовижних на-секомих. Він просто ще «Не доз-рел» до школи фізіологічно і психологічно!

Саме тому перед тим, як віддати гіперактивної дитини з де-фіціта уваги в школу, його з-вершенно необхідно показати спе-спеціалістам, бажано кільком, наприклад: невролога, психолога, дефектолога. А потім - слідувати отриманим рекомендаціям, спря-тав свої батьківські амбіції до кращих часів.

Якщо ви зрозуміли, що «погарячкували-лись» зі школою вже коли ваш ре-бенок пішов у перший клас, ще не пізно повернути його в сад, «відігравши» для нього ще один шматочок дитинства. Досвід показує, що факт переходу з дитячого садка до школи, як прави-ло, більш важливий для тат і мам, що не-Желі для самих юних школярів.

Навіть у складних завдань завжди є своє рішення. А коли мова йде про те, щоб полегшити життя не тільки собі, а й маленькому, поки беззахисному перед цим життям чоловічкові, з'являються сили, зна-дяться фахівці і потрібна ін-формація. І нехай іноді підводить терпіння, головне, що ви любите своє дитя, а воно любить вас, і, зна-чит, разом рано чи пізно спра-вітесь з усіма проблемами.