Лінія людського життя ніколи не буває ідеально прямій. Крім несподіванок, з якими ми стикаємося щодня, будь-яка людина проходить низку криз, званих віковими. Вікові кризи у психічному розвитку людини можуть докорінно змінити звичний плин життя. Уникнути їх не вдається нікому. Не багато долають їх, залишившись самим собою і анітрохи не змінившись.
Що за напасть - вікові кризи
Слово «криза» походить від грецького «krineo», і буквально означає «поділ доріг». Фактично це вирішальний мо-мент для прийняття рішення, по-ворітної пункт в житті людини, організації, сегмента, природи, або будь-якого іншого дітища Все-ленній. У кожному конкретному випадку криза протікає по-різному, хоча у всіх криз одна стандартна схема. Для більш чіткого розумі-ня суті криз у психічному розвитку людини, їх необхідно розглядати дедуктивним ме-тодом, як Шерлок Холмс. Тобто, від загального - до приватного. Соціальні психологи ділять ці комплекси людських стра-Сейчас на 2 типи: індивідуально-особистісні та вікові. Всякий вікова криза одночасно є і індивідуально-особисто-стним, однак індивідуально-особистісні можуть віковими і не бути. Вікові, у свою чергу, діляться на дитячі (сюди ж входять і підліткові) і дорослі. Про дитячі кризах відомо на порядок більше, ніж про дорослих, з двох причин.
По-перше, вони більше нужда-ються у вивченні, систематизації та подоланні. Погодьтеся, що у ре-бенка шансів самостійно впоратися з переломним момен-том і вирулити в потрібну сторону на порядок менше, ніж у дорослими-лого, має досвід. Друга при-чину: їх вивчення дається легше, ніж аналіз криз дорослих, в яких зростає планка інді-Індивідуальних особливостей і годину-то «кульгає» щирість відповідей. Передкризова ситуація мо-же розвиватися роками, навіть де-сятілетіямі. Може, зрозуміло, і місяцями-тижнями. Але умови для її накопичення завжди одина-кови: ми щось в житті наполегливо робимо «не так». Не те їмо, не з тими живемо, не там працюємо. Мало того, в глибині душі ми до-гадиваемся про те, що робимо не так. Але згорнути «куди слід» чи то лінь, чи то шкода, оскільки це загрожує певними поті-рямі, чи то невідомо направле-ня цього «куди».
Езотерики і ма-теріалісти пояснюють причини криз по-різному, але суть від цього не змінюється. У течію не-якого часу неправильні вчинки накопичуються, і потім за це нам «відплачується» по повній програмі. В результаті ми переживаємо спочатку нагнітання обстановки, а потім настає вікова криза. В результаті психологічного дискомфорту відбувається зміна життєвої ситуації. Саме на період криз припадає найбільша кількість розлучень, великих сварок з близькими людьми, звільнень, період поганого навчання і відхилення в поведінці. Віковий криза - це як вибух атомної бомби. Все ніби перевертається вверх ногами. Наші думки і наші вчинки можуть згодом здивувати нас самих. Як я могла так вчинити? Невже я так думала про цю людину? Після кризи можливі два шляхи:
- «Смерть-відродження». Спочатку пов-лось, потім зрозуміла за що, зробила виводи-ди, виправила помилки, змила все зайве, продовжила оновлений-ве і позитивне істота-вання - для одних;
- «Чорна смуга». Міцно «отримала», ні-чого не навчилася і рушила далі в пошуках легких шляхів, з яких дуже скоро знову зіб'є черговий колапс - для інших.
Найчастіше зі своїх і чужих вуст ми чуємо про «чорну смугу» в житті. Але зі спостереження психологів, «білих смуг» в нашому житті набагато більше! Вражаюче, незважаючи на загальне досконалий-ство світу, в більшості випад-їв особистісні кризи заканчи-ються за першим сценарієм. Відбувається це тому, що криза - один з елементів природний-ного відбору. Майже всі ми під-свідомо налаштовані на його ус-пешня проходження. Найбільш вірогідне позитивне закінчення кризи - заспокоєння і подальші-щий життєвий сплеск. Часто саме після вікової кризи відбувається творчий підйом. Люди вирішуються докорінно змінити життя на краще. Намагаються встигнути зробити в житті щось важливе, значне.
А ось тих, кого затягла депресія, кому ліньки осмислити причини вікового кризи та її наслідки, чекає незавидна доля. Най-більш ймовірні наслідки - стагнація, захворювання (в тому числі і психічні), нерозв'язні проблеми з друзями, в сім'ї, на роботі. Якщо підходити до питання образно, ми або спливаємо, від-відштовхнувшись ступнями від дна (як жаба у відомій казці) - або тонемо.
Дитячі вікові кризи
З дитячими кризами історія трохи інша, однак, по суті - це те ж саме. Відбувається перехід у нову відбутися у-яние організму і психіки, непри-звичним, місцями необжите, «неразношенное» і тому давящее. У дитячій категорії спостерігають ряд основних криз, між якими-ми можливі й проміжні. Од-нако ймовірність і ступінь їх про-явища суто індивідуальна і суб'єктивна.
Однорічний криза - на перший погляд, майже дурниця, але тільки на перший погляд. Це Вира-лення ставлення до світу і базове несвідоме рішення про при-нятии його або неприйняття. Любити оточуючих, зневажати, або боять-ся - вирішується тут і зараз.
Трирічний криза - яскраво негатив-ве поведінку навіть при загальному по-зітівном настрої. Усвідомлення поняття «ні», «не можна», перший досвід неотримання бажаного.
Семирічний криза - криза рас-ставання з дитинством. Соціалізація, узагальнення всього, що можна обоб-щіть (і чого не можна), вибір на раз-вилці між комплексом неповно-цінності і відчуттям власної винятковості. У цьому віці багато хто з нас вперше вчаться гово-рить неправду.
Перехідний вік зазвичай спостерігається у віці з 12 до 14 років. Хоча може початися і в 9 років, а закінчитися і в 21. статистично-ки більшість підлітків «переходить» в інший стан з 11 до 17 років. Вік настання сексу-альної самоідентифікації і, як наслідок, підвищення агресивно-сті, гормональний сплеск і рез-кі перепади настрою. Боротьба за самостійність, перші ла-сточки наступних психічних проблем. З 18 до 20 років зазвичай відбувається остаточне розстил-вання з дитинством, вибір професії-ці, початок довгої і наполегливої борь-б за місце під сонцем.
Кризи середини життя
Період з 20 до 27 років справед-ливо вважається порівняно бе-зоблачним. Іншими словами по-трясенія, походячи-щие в цій вік-ної групі, носять ін-дивидуально харак-тер. Багато людей ці роки згадують як кращі у своєму житті. Деякі психологи висловлюють мені-ня, що дату початку горезвісного «Кризиса-са середнього возрас-та» слід извле-кати із середньої про-должительности жиз-ні, розділеної по-полам за вирахуванням середньої продовж-ності життя на пенсії. У зв'язку з цим пропонувалося вважати кризовим 25-річний вік. Однак спірність по-добной теорії оче-видна. До того ж воз-раст створення сім'ї та дітонародження в останні десятіле-ку наблизився до 35 років, продовживши нам безтурботне моло-дість.
Класичним початком зрілості вважається віз-раст 27 - 29 років, що передує «Кризі тридцятиліття». У цей час ми порівнюємо мрії і ре-реальності, і розчарування зітхаючи-ем. Найоптимістичніші корен-ним чином змінюють рід діяль-ності і спосіб життя. Жінки, до 30 строившие кар'єру, раптом посвя-щают себе створенню сім'ї та пик-дению потомства. А матері сімейств, навпаки, починають займатися ка-рьерой. Частково це пов'язано з міцно вбитих в свідомість міфом «народити потрібно до 30». Починаючи з 30-річного, все подальше кризи у людини відбуваються під знаком переоцінки цінностей і постановки під сумнів всього раніше досягнутого в житті. Саме в цей період виникають думки: «мені вже, а я ще» і «і це все, чого я заслуговую?»
За тридцятирічним кризою слід «Криза середини жиз-ні», здатний нанести личност-ному, кар'єрному, і, головне, се-мейн статусу людини дуже серйозний збиток. 40 - 45 років - віз-раст розлучень і повторних бра-ков,