Наша вина - це наш вантаж. Багато хто задається питанням: «Чому я відчуваю постійне почуття провини?». У когось цей стан протікає важче, у деяких по-легше. Але незмінно одне - воно є. І як будь-яке почуття, воно від-ражается в думках, а відповід-ного і у вчинках. Так вина і стає головним «гальмом» руху вперед і ворогом спо-койствия. І ось тут є два ви-бору: почати боротьбу, пробачити себе і жити далі, або завжди проводитися від минулих помилок і докорів сумління.Неймовірна тяжкість
Саме по собі почуття провини не несе нічого негативного. Раз-ве погано, зробивши нехороший вчинок, усвідомити це і ІСПР-вить (якщо можливо), або зробивши помилку, покаятися і більше не повторювати її. Одним словом, воно вчить нас знаходити кордону дозв-ленного і не переходити їх. Але це в ідеалі. У реальності по-іншому. Зазвичай все виходить набагато гірше: зробивши помилку, нас «за-сасивает» постійне почуття провини. І за інерцією ми відчуваємо угризе-ня совісті вже не тільки за свій проступок, але й за досконалий-ство усього світу. Не варто удив-ляться, звідки це в нас - це стан приходить з дет-ства.
З раннього віку народите-ли, самі того не усвідомлюючи, при-учают дитини відчувати чув-ство провини. Спочатку це просто зауваження на його адресу і нравоу-чення, як і що потрібно робити, тим самим ставлячи під сумнів воз-можности самого чада. А воно в свою чергу постійно думає про те, що не виправдав надій. З віком пресинг тільки возра-стає. До близьких додаються те-варіщі, колеги по роботі і, по-загально, суспільство в цілому. Получа-ється, що ми повинні всім і каж-дому. Ми часто допомагаємо виконувати їм їх же роботу, в той час як своєї повно, сидимо з чужими дітьми, коли нам це вкрай незручно, вислуховуємо скарги на життя, хоч і самій важко. А як не по-могти, образяться адже. Ось і прихо-диться розриватися між чув-ством провини і власними ба-нями. Хоча, звичайно, так бути не повинно. А що вже говорити, про більш серйозні речі. Коли раптом осту-пілісь і зробили помилку, біль-шую, навіть глобальну. Якщо Вовре-ма не пробачити себе, вона буде «з'їдати» вас, в кращому випадку, кілька тижнів, а то і все життя. І прощай спокій.
Відмовитися від вини
Шлях до зцілення від постійного відчуття провини завжди не про-стій. Відпустити себе, завжди слож-неї, ніж закувати в ланцюги. Але освоєння-бождение може початися! Головне - зробити перший крок. І нехай це буде усвідомлення того, що марний-ве почуття провини все ж присут-ствует у вашому житті. Як тільки ви звикнете і звикнете з цією думкою, можна діяти даль-ше. І тут почнуться справжні складності. Доведеться навчитися спокійно аналізувати ситуацію, розбив-раться у відтінках почуттів та емоцій, не піддаватися маніпуляціям дру-гих людей, виробляти в собі силу волі і впевненість. Все це можна придбати тільки тяжкою працею над собою.
- Для початку слід навчитися контролювати свою мову. В основному це стосуватиметься-ся слів «вибачте» і «вибачте». Зрозуміло, що вживати їх потрібно тільки в тому випадку, якщо дійсно-тельно була здійснена оплош-ність. У всіх інших випадках, варто подумати: а чи винні ви?
- Навчитися розпізнавати ма-ніпуляторов. Ними можуть бути як колеги, так і дуже близькі люди. Але не залежно від цього, говорити «ні» потрібно всім однаково. Це зовсім не означає, що їм все-гда потрібно відмовляти. Скоріше, при-ся привчити і себе, і їх до того, що допомога буде, але лише в самих екстрених ситуаціях або не на шкоду собі.
- Важливим є на-вик відмінності особистої відповідь-ності від перекладання чужих проблем на свої плечі. Не варто нести відповідальність, а заод-а й почуття провини, за чужі помилки лише тому, що хтось не в відбутися у-янии вирішити свої проблеми.
- Не варто займатися Самобут-чеваніем й тому, що за ле-ної завжди невідступно слідує покарання. І постійно думаючи про помилку, ви його ненароком прітягі-ється. Тому, якщо у вашій жиз-ні почали траплятися прикрі НЕ-доразуменія, варто задуматися, може, пора перестати звинувачувати себе за будь-якого приводу?
- Знаєте, якщо почуття провини та-де сильне, що впоратися з ним самотужки не виходить, промінь-ше звернутися до фахівця - психотерапевта. Звичайно, нелегко відкритися іншій людині, нехай навіть і лікаря. Зате нагородою буде позбавлення від марних угризе-ний совісті і самобичування.
Як боротися
Не чекаючи того часу, ко-ли почуття провини переросте в ог-Ромни проблему, негайно нач-ните від нього позбавлятися. Для це-го вам буде потрібно аркуш паперу і ручка. Цей метод «боротьби» часто використовується з тієї простої причи-ні, що він дозволяє візуалізуються-вать думки. А, отже, промінь-ше зрозуміти самих себе і поглянути на ситуацію з боку. Отже:
Крок перший. До самих мілину-чайших подробиць згадайте подія і запишіть його. Воно дол-жно бути схоже на сухе виклад-ня фактів, ніяких емоцій, ника-кого оцінювання себе і ліричних відступів, типу «ну, я ж не дума-ла ...». Головне, все пригадати, навіть якщо дуже соромно і неприят-но, і записати.
Крок другий. Розуміти, що на будь-який вчинок нас штовхає причи-на або, навіть, декілька, важливо. Тому пояснити можна все! А ще важливіше їх записати в самому кінці розповіді. Звичайно, це не просто. Особливо, якщо на вдосконалення-шення поганого вчинку, спонукала заздрість чи, може, образа. Але при-знатися в цьому собі потрібно чесно і відверто.
Крок третій. Як би банально не прозвучало - виправдали. Тільки гарненько подумайте, чому могли зробити вчинок, за кото-рий тепер звинувачуєте себе. І як толь-ко знайдете його, не забувайте, по-вторящий день у день. До тих пір, поки думка про невинність міцно «Не засяде» у вашій голові.
Крок четвертий. Позбавтеся від минулого, в прямому сенсі слова. А якщо сказати ще точніше, то від листочка, на якому все записано. Його можна спалити і розвіяти попіл за вітром, порвати на дрібні кусоч-ки і викинути. Загалом, зробити з ним все що завгодно, тільки не зберігати. Цей процес допоможе хата-витися від негативних емоцій і пе-реживаний. Звичайно, все почуття провини від вас не піде, але поклади-вальний поштовх до руху впе-ред отримаєте.
Крок п'ятий. Часом, наші тай-ни так страшні і ганебні, що розповісти їх близьким людям про-сто не можна. Але, якщо й мовчати більше не в силах, поділіться їй з ким-небудь, хто вас не знає: людино зі служби довіри, священний-ник або випадковий попутник. З будь-яким, важливо, щоб стало легше.
Крок шостий. Спокутувати провину, пам'ятаючи, що минулого не ІСПР-вить. На жаль, повернутися на-зад ми не можемо, і зробити все по-іншому теж. Зате можемо по-просити прощення у людини, ко-торого образили, безпосередньо позво-нив або зустрівши, чи подумки, якщо він далеко або його немає в жи-вих. В останньому випадку, необ-ходимо уявити собі образ людини або взяти його фотогра-фію і про себе, але дуже искрен-ні попросити прощення. А потім витягти із ситуації урок, запом-нить його і більше в ній не ока-зують. Але ще краще, якщо своє усвідомлення і розуміння помилки будете підкріплювати кон-конкретними діями. Напри-мер, застережете інших лю-дей від попадання в таку само не-приємність.
Крок сьомий. І останнє, що належить зробити, найскладніше. Пробачити себе і за-бути. Запитайте себе: «Чому я з відчуттям постійного відчуття провини повинна прожити все життя? Це не правильно! »Люди - не машини. Часом ми забуваємо, сердимося, ненавидимо, ображаємося. Та й життя іноді підносить «сюр-призи» в той момент, коли до них найбільше не підготовлений. І єдине, що ми можемо сказати собі: «Було і пройшло». А потім перегорнути цю стра-ніцу у своїй долі і жити даль-ше без почуття провини, але з колос-сальним досвідом.
Минуле змінити не можна, але тільки від вас залежить, яким буде сьогодення і майбутнє. Витягай-ті з помилок уроки і не повторюй-ті їх. Тримайтеся на світлій сто-роні життя - і почуття провини пере-стане вас відвідувати зовсім.