Образа - дивне почуття. З одного боку, це справедлива (як нам здається) реакція на несправедливий вчинок. З іншого боку, від роз'їдаючого почуття образи страждаємо насамперед ми самі, а не кривдник. Ми звинувачуємо когось у чомусь, засмучуємося, переживаємо. Прокручуємо в пам'яті знову і знову неприємну ситуацію. Хоч і важко забути образу, рада психолога однозначна - це зробити необхідно.
Ображатися чи ні?
«Я не ображаюся, я просто не забуваю» - дане твердження рівнозначно тому, що ви так і не змогли пробачити. Образа - таке почуття, яке вас покине тільки в тому випадку, якщо не бу-де періодично воскресати у вашій пам'яті. Хто не ображається? Так, напевно, немає таких. Це закладено в нас природою, ми тим самим захисту пра-щаем своє «Я». Ми прагнемо відчути себе особистістю, яка не дозволяє нико-му заподіювати нам біль. Тільки от є одне «але»: дане почуття, захищаючи, може знищити вас же самих. Адже перша виникає реакція - відповісти тим же, а цього психологи радять ні в якому разі не робити!
Кожен день ми у своїй жиз-ні стикаємося з людьми раз-них поглядів, цінностей. Часом, що прийнятно для нас, чи не допуску-ють у себе в житті інші. Ви комусь відмовили в допомозі і вва-танете, що це нормально, так як ви нікому нічим не зобов'язані. Зате для іншого ваш вчинок виявився психологічною травмою. Адже він чекав саме допомоги. У цьому слу-чаї ви можете сказати, що не сто-ит чогось чекати від інших, не бу-де і образ. Однією з причин образ на оточуючих в действительнос-ти є наше очікування того, що хтось вчинить так само, як ми вважаємо правильним, згідно на-шим поглядам, нашому воспита-нию. Але у кожного правда своя, так чи варто ображатися, якщо світ влаштований так відносно?
Все ж є і різні образи. Одна справа, коли в божевільній тисняві в автобусі вас штовхнули. Вам неприємно, але навряд чи обі-дітесь на це, адже прекрасно по-Німа, що це не навмисне. Ні-сомненно, іншу реакцію у вас викликає, наприклад, несправед-лівое поведінку близьких людей. Гнів, біль, бажання помститися - це тільки жменька тих емоцій, які у нас виникають. Але їх достатньо, щоб позбавити вас сил і радості життя. Якщо ви пусти-ті образу у вільне плавання, то з часом з нею справляти-ся буде складніше і складніше.
Істинне прощення має ме-сто в нашому житті не так вже й часто. Одна з думок, чому ми дол-жни забути образу, полягає в тому, що своєю дією ми беремо гору над супротивником. Тим самим роль скривдженого ми замінюємо на переможця. Здавалося б, має стати легше, адже ми помстилися. Але все ж відчуття тяжкості не покидаючи-ет. Так, все тому що помста ні-чого не має спільного з зціляю-щим прощенням, випробувавши яке, ми відчуваємо себе щасливішими.
Прощення, що приносить вам внутрішню свободу, прийде до вас тоді, коли ви усвідомлюєте, що ви не суддя. А значить, не вам виносити комусь вердикт. Почуття образи занадто нікчемно, і зі своєї жертви воно здатне також зроби-ти об'єкт для загальної жалості. Думаю, вам це не треба.
Пробачити і забути
Забувайте образи без всяких застережень. Безсумнівно, прибити морально кривдника до стол-бу набагато легше і можна сказати, що навіть у чомусь приємніше. Адже тим самим ми плекаємо свої рани. І часом навіть самі можемо провоці-ровать приводи для клеймежкі дру-гих - тим самим відчуваючи над ними свою перевагу. Так от, потрібно або прощати, або не прощати взагалі і вчитися жити з цим почуттям далі. Але психологи радять дотримуватися першого варіанту. Се-Редіна тут не існує.
Про-щення, яке виходить корінням у вашу рану, як недолікована бо-лезнь, буде періодично давати про себе знати. Ви можете зі време-ньому почати думати про своє благо-спорідненні, а за нею потягнеться думка, що об'єкт вашого великодушності вам за це зобов'язаний. А кривдник може так і не думати. І творити речі на свій розсуд, які вам знову мо-гут нанести чергові рани. Навіщо ж тоді розвивати цю спіраль і витрачати свій час на таке пусте і невдячна справа. Давайте краще вчитися прощати. Приготуй-тесь до того, що перехід від образи до прощення не буде швидким. І ось, що нам радять психологи.
- Перше, з чого вам необхідно почати, це з усвідомлення причи-ни конфлікту. А раптом ви зробили з мухи слона. У пориві сварки і на емоціях не завжди є здатність адекватно прийняти ситуацію. Ос-таньтесь наодинці, постарайтеся заспокоїтися і переглянути ситуацію ще раз. Можна навіть деякі речі написати на папері, такий прийом допоможе поглянути на вироб-яке йшло з боку.
- Відпустіть свої негативні емоції. Тільки об'єктом вип-волосінь повинні бути не оточуючі люди! Краще займіться спортом або твор-чеський діяльністю. Оптимальний варіант не накопичувати в собі обі-ду, а висловлювати все вчасно. Але як би там не було, зцілення при-ходить через усвідомлення. У нашому випадку усвідомленням того, що ви зли-тесь і ображаєтеся.
- Задайте собі питання, чому ви не підпускає до себе прощення. Адже якщо серйозно, то при-чини можуть бути і корисливими для вас. Наприклад, пояснити причини своїх невдач, у всьому винен кривдник. Або підняти свою само-оцінку, викликаючи в іншому челове-ке почуття провини. Він кається, а ви його не прощаєте. Зізнайтеся собі в істинному мотиві вашої за-тяглася образи, тільки в дан-ному випадку можна говорити про «одужанні».
- Спробуйте зрозуміти вашого кривдника. Може, він і не же-лал зачепити вас, а так склалися об-стоятельства. Або він намагався до вас донести те, про що ви не дога-дивают. Змоделюйте конфлік-тну ситуацію у себе в воображе-ванні і постарайтеся на неї посмот реть стороннім спостерігачем. Пе-реход від бажання помститися до про-щенію буде в вас розвивати хоро-шиї почуття - співпереживання. Тобто приміряти на себе думки і поступ-ки іншої людини. Якщо ж шкода вам було причи-нен навмисне, то вас же ніхто не просить його полюбити або зробити кращим другом. Мова йде тільки про прощення, від якого стане легше тільки вам.
- Повірте, ви не втратите ні-чого, якщо зважитеся піти першим на примирення. Адже ясно, що якщо не можете забути образу, то людина для вас ще щось значить. Ви не в силах бути уве-реннимі в тому, що кривдник так само не мучений виною і страхом подой-ти до вас. Зробіть перший крок, так буде всім легше і, в першу чергу, вам.
- Не забувайте, що в кожній людині є як негативні-тільні, так і позитивні сторони. Коли нами володіє злість, все хороше закривається ширмою. А в голові прокручують-ся сценарії колишніх негативних вчинків. Якщо ви хочете когось пробачити, то свою увагу сконцентруйте на позитивними них рисах вашого кривдника. По-Дозвольте йому розкритися для вас, і хто знає, може, ви відкриєте для себе багато приємного і но-вого.
- Ще раз повторимося: простіше-ня важливо для вас самих. Не потрібно робити з даного акту жест великодушності, і вже тим бо-леї послугу. Останнє буде показником того, що ви виріши-ли просто пожити ілюзіями без образ.
- Існують і такі випадки, які, здавалося б, про-стить неможливо. І першим спа-сающім еліксиром ми знаходимо помста. Але помста - це тільки чергова спроба потішити своє вражене самолюбство. Це не вихід! А навпаки - нитка, ко-торая може вас на тривалий час прив'язати до кривдника. Один раз переборовши себе, ви нарешті звільнитеся від оков і отримай-ті довгоочікувану внутрішню сво-боду. Якщо ви вмієте прощати інших, то й самі ви заслуговуєте-ті вибачення.
Ще один важливий момент: вмійте прощати і себе. Каятися і горювати над минулими помилка-ми марно. Це - ознака сла-бого характеру. До мудрості прихо-дять шляхом помилок. Всі люди не без гріха, і ми не виняток. Якщо ви зважилися раз і назавжди забути образу, до порад психологів потрібно обов'язково прислухатися. І тоді процес прощення пройде швидко і безболісно для поранених почуттів.