Занадто широке коло спілкування, перезавантажених рутинними дрібницями і напружений робочий графік - все це так знайомо майже кожній людині. Про тих, хто постійно живе і працює у швидкому темпі, іноді кажуть: згорів на роботі. Як розпізнати емоційне і професійне вигорання і побороти його - читайте далі Люди, що ведуть активний спосіб життя і які багато спілкуються з людьми, справляють враження живчиків, які постійно зайняті цілою купою справ. З ранку до вечора через них проходить не один десяток клієнтів, пацієнтів або відвідувачів, а на вечір, наприклад, намічено гучну дружню вечірку. На сон, у поглинених роботою та соціальними активностями людей, іноді залишається менше рекомендованих лікарями восьми годин. Нещадний режим "встигнути усюди" рано чи пізно призводить до виснаження.
Підвладні психологічному перевтоми і люди менш активні професійно. Так зване емоційне вигорання може статися, наприклад, з багатодітною матір'ю, яка займається виключно домашнім господарством і дітьми. Стрес може дати збій роботі всього організму, адже від емоційного перегріву не застрахований ніхто. Навіть самий енергійний.
Перегрів буває різним.
Психологи розрізняють професійне та емоційне вигорання, хоча обидва ці прояви взаємопов'язані. Людина рано чи пізно ризикує зіткнутися з проблемою тоді, коли довго терпить стреси, корені яких - у надлишку спілкування.
Існує цілий ряд причин, які можуть викликати синдром професійного вигорання, серед них:
- Тісна та постійне спілкування з людьми, переважно в складних ситуаціях. При цьому до груп ризику належать лікарі (особливо реаніматологи, психіатри, психологи, педагоги), співробітники сервісних служб, що приймають скарги, продавці, а також менеджери-управлінці та працівники екстрених служб;
- Надмірне залучення людини до потреб клієнтів (відвідувачів, пацієнтів), бажання, у що б то не було допомогти, занадто глибоке співчуття і співпереживання іншим;
- Залежність від сторонньої оцінки. Коли досягнення результату є не очевидним відразу: працівники приймальних комісій, державних установ, вчителі, вихователі, лікарі-терапевти, продавці, винагорода, яких не залежить від продажів;
- Відсутність професійної мотивації (коли кожен працівник сам на сам зі своїми виробничими завданнями, а винагорода не залежить від результатів роботи і докладених зусиль);
- Конфлікти і конкуренція всередині колективу;
- Дисбаланс у внутрішніх цінностях людини, коли на перше місце ставиться робота, а решта (сім'я, відпочинок, дружба, самовдосконалення та здоров'я) утискають через обмеження в часі.
Існує три фази робочого вигорання:
- Напругу. Конфлікти з колегами та керівництвом, бажання змінити роботу, усі клієнти здаються важкими, очікування неприємностей;
- Економія емоцій. Спроби скоротити час спілкування з клієнтом, робочий час та обов'язки взагалі, не брати роботу близько до серця, спілкуватися виключно "у справі", спроби не проявляти інтересу до особистостей інших людей, нікого на роботі не хочеться чути і бачити, позиція "від мене тут нічого не залежить ";
- Виснаження. Неможливість дати клієнтам і колегам зворотній зв'язок, навіть коли потрібно, не сприйняття настрою інших людей, робота "на автоматі", постійне роздратування, різкий контраст з тим, як працювалося раніше.
Що має насторожити.
Всі перераховані фактори викликають не тільки професійне вигорання, а й емоційне. Втома, постійна боротьба зі сном і бажання усамітнитися - це лише кілька тривожних ознак.
Серед інших симптомів погіршення настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки, спалахи агресивності, цинізму та байдужості у ставленні колег, клієнтів і в першу чергу сім'ї.
До інших симптомів фахівці відносять розлади сну, нав'язливі думки, прокрутка подумки моментів, в які можна було б вчинити інакше або сказати. Туди ж - уповільнення темпів роботи, зниження уважності та продуктивності праці, що пізніше призводить до небажання виконувати свої обов'язки взагалі.
Серед серйозних ознак вигорання знаходяться ситуації, коли робота витісняє все інше ("береться" додому в будні і на вихідні, є головною темою розмов), коли на зміну колишньої енергійності приходять втома, апатія, розчарування. Можливий навіть розвиток хвороб (пам'ятаєте, нездоровий дух - нездорове й тіло?), Починаючи від частих ГРЗ, закінчуючи появою гіпертонії і проблем з серцем.
Очевидно, відсутність виходу для негативних емоцій та наслідків стресу несе мало приємного. Якщо ви помітили у себе деякі з перерахованих симптомів, це свідчить, принаймні, про дві речі.
Перша - вам необхідний відпочинок. Друга - треба навчитися правильно, розподіляти душевні і фізичні сили.
Горіти й не згорати.
У нашому гіпер швидкісному світі перегоріти не так вже й складно. Експерти кажуть: чим глибше виснаження внутрішніх батарейок, тим серйозніші заходи потрібні для поновлення заряду бадьорості. Для профілактики, фахівці сміливо радять не ходити на роботу, яка не подобається, бути самим собою і виражати тільки справжні почуття. Однак у кризових умовах безробіття такі заходи можуть здатися майже недосяжними.
Якщо не виходить, тоді треба просто відпочити, навчитися медитувати, придумати особисту захисну філософію, практикувати методи глибокого відпочинку з повним м'язовим та дихальним релаксом.
Це не модна східна екзотика, а умова виживання. Є багато різних методик, головне - вибрати і практикувати, бо якщо напруга накопичилося, треба знайти шлях, як його скинути.
Відпочинок на природі запобігає емоційному вигоранню, тому людям, які хочуть уберегтися від синдрому емоційного та професійного вигорання, фахівці надають такі поради:
- Сформулювати і прописати на папері власні особисті цілі (відмінні від професійних) - і досягати їх. Пам'ятайте, робота - це засіб, а не мета.
- Спілкуватися поза роботою. Знайти хобі, яке може об'єднати вас з друзями, родиною.
- Займатися спортом.
- Ходити у відпустку і відпочивати на вихідних.
- Правильно планувати робочий час і не брати роботу додому.
- Приймати відповідальність за свій гарний настрій
- Спробуйте поставитися до роботи, як до гри.
- Існує думка, що роботу слід змінювати кожні сім років. Можливо, варто задуматися?
Тим, хто вже помітив тривожні маячки, що заважають нормально жити, працювати і спілкуватися з людьми, психотерапевт рекомендує:
- Ще раз перечитати поради, викладені вище, вас вони стосуються, перш за все!
- Взяти тайм-аут - максимально змінити обстановку.
- Прописати плюси і мінуси нинішньої роботи, це допоможе більш відсторонено і об'єктивно оцінити ситуацію.
- Якщо вирішили змінити роботу - міняйте, але не на аналогічну в сусідньому офісі.
- Якщо є такі симптоми, як депресія, синдром нав'язливих станів, психосоматичні захворювання - звернутися за кваліфікованою допомогою, оскільки зміна місця роботи в таких випадках навряд чи буде ефективним.
Крім того, експерти радять частіше бувати на природі, адже гори, водойми і ліси сприяють розслабленню і відновленню життєвих сил. Допоможуть також поїздки на город чи присадибну ділянку - люди, які часто працюють на землі, теж менше схильні до вигоряння.
Головне - розвантажуватися. Кричати під мостом, сваритися у маршрутці - все це за умови, що не виникає почуття провини і відрази до себе. Вигорання є проблемою серйозною, але вирішуваною. Просто треба мати бажання його позбутися або не допустити коли визнаєш, що твій комфорт має значення, то все вирішується.