Багато хто пам'ятає кошмар зі свого дитинства: коли мама чи бабуся буквально силою змушували доїдати ненависну манну кашу. Так чому ж тоді, стаючи батьками, ми повторюємо все з початку, бігаючи за своєю дитиною з ложкою і повторюючи слова, які в дитинстві самі не раз чули від батьків: "За маму, за тата, за бабусю"?
Причин такого неправильного, з педагогічної точки зору, поведінки батьків, декілька:
* Страх, що дитина буде голодним. Батькам слід зрозуміти, що у дитини є найсильніший інстинкт, який контролює його потреба в їжі - голод. Якщо малюк дійсно голодний, він ніколи не стане відмовлятися від їжі. Якщо ж дитина зі сльозами на очах сидить біля тарілки, наповненою їжею, і відмовляється їсти незважаючи на вмовляння і погрози - значить його організм не потребує їжі.
* Поширений стереотип: "вгодовані - значить здоровий". Насправді це думка ніяк не можна назвати правильним. Потреба в їжі у кожного малюка індивідуальна. Тут багато чого залежить від вроджених особливостей його організму. Те ж саме і з повнотою: одні дітки самі по собі великі й повненькі, інші - дрібні і худенькі. Якщо ж малюка почати годувати насильно, він дійсно може швидко набрати у вазі, але це буде на шкоду його здоров'ю. У закормленного дитини поступово розтягуються стінки шлунка і порушується обмін речовин. А порушення обміну речовин, у свою чергу, може спровокувати розвиток таких важких захворювань, як ожиріння, діабет, серцева недостатність та ін.
* Бажання довести таким чином дитині свою любов. Дуже поширена причина конфліктів на ґрунті харчування полягає в тому, що батьки підсвідомо відчувають, що не приділяють своєму малюкові достатньо уваги, любові та турботи. Саме тому вони намагаються як би загладити свою уявну або реальну провину перед ним за допомогою посиленого годування. Виходить, що таким чином батьки просто намагаються вирішити свою психологічну проблему, гризучи власного улюбленої дитини.
* Підвищена тривожність. Деяким батькам постійно здається, що їхній малюк блідий, хирлявий, худий і виснажений. Навіть якщо це так, проблема поганого вигляду дитини може бути зовсім не в нестачі харчування. А якщо батьки починають дитини перегодовувати, то до всіх їхніх тривог незабаром додається відсутність у їх чада апетиту.
Ну а якщо дитина дійсно погано їсть, які можуть бути цьому причини?
Причин може бути чимало: погане самопочуття, зміна клімату, стрес. Якщо ж зі здоров'ям і самопочуттям у малюка все в порядку, то його поганий апетит можуть обумовлювати причини:
* Критерії зростання. Помічено, що здорові діти в перші місяці життя зазвичай ніколи не страждають відсутністю апетиту. Вся справа в тому, що дитина до 9 місяців посилено зростає, а потім його зростання дещо сповільнюється, відповідно і потреба в їжі зменшується.
* Поганий психологічний клімат у сім'ї. Дитина завжди відчуває, коли його батьки чимось пригнічені, засмучені або стурбовані. Він як губка вбирає поганий настрій матері - а звідси і втрата апетиту.
* Повільність. Темперамент дається дитині з народження. Холерики і сангвініки бадьоро смокчуть материнські груди, а флегматик робить це ліниво, нерідко засинаючи в процесі. Ставши постарше така дитина може застигати з ротом, наповненим їжею, спрямувавши свій погляд кудись удалину. Але не слід квапити такого малюка - він просто не може поспішати! Причому проявляється це не тільки в їжі, але і в усьому, чим він займається і що робить.
Батькам, які мають проблеми з годуванням свого чада, рекомендується:
* Ніколи не примушувати дитину їсти страви, які викликають у нього відразу. Звичайно, це не означає, що малюк повинен харчуватися одними тістечками та шоколадками. Але, тим не менш, їжа повинна приносити йому задоволення. Смачні страви можуть бути корисними, а корисні - смачними.
* Слід упорядкувати режим харчування дитини. Категорично відмовляється снідати - не треба. Але до обіду - ніяких перекусів.
* Не слід також перебивати дитині апетит цукерками, пряниками та печивом. Якщо дитина до їжі вже встиг ум'яти з десяток шоколадних цукерок, то не варто дивуватися, що гречана каша здасться йому несмачною і неапетитною.