Що означає бути готовим до школи?
Батьки повинні розуміти, що готовність до школи - це не показу-тель розвиненості їх малюка, а, в пер-шу чергу, певний рівень його психофізіологічної зріло-сті. Так, він може вже вміти читати, пі-описати і навіть вирішувати завдання, але не бути готовим до школи. Для кращого розуміння давайте виправимо фразу "готовність до школи" на "готовність до навчання". Так от, готовність до навчання со-стоїть з кількох компонентів, і не можна сказати, який з них наиб-леї важливий - саме в комплексі вони і визначають саму готовність. Фахівці так визначили ці компоненти:
• Дитина хоче вчитися (мотиваційний).
• Дитина може вчитися (зрілість емоційно-вольової сфери, до статочно інтелектуальний уро-вень розвитку).
Багато батьків запитують: «Хіба дитина може хотіти вчитися?» На певному етапі розвитку, як правило, до 7-річного віку, у дитини на перший план виходить поз-навательний, або навчальний, мотив, з'являється бажання зайняти нову по-зицію в суспільстві , стати дорослішим. Якщо до цього моменту в нього не сфор-мировалось негативний образ шко-ли (завдяки "турботливим" народите-лям, які на будь-яку помилку малюка без кінця повторюють: "Як же ти в школі будеш вчитися ?!"), то він хоче піти вчитися. "Так, він дуже хоче в школу", - говорять при співбесіді майже всі батьки. Але тут важливо дізнатися пред-уявлення самої дитини про школу, щоб зрозуміти, чому він туди хоче.
Більшість дітей відповідають так:
• "Буду грати на перервах" (пре-володіє ігровий мотив);
• "Заведу багато нових друзів" (вже "тепліше", але поки теж далеко від навчальної мотивації);
• "Буду вчитися" (майже "гаряче").
Коли дитина "хоче вчитися", то в школі його приваблює можливість дізнатися щось нове, навчитися де-лать те, що він ще не вміє. Фахівці зустрічають на консультаціях і таких дітей, які взагалі поня-буття не мають, що будуть робити в шко-ле. Це серйозний привід батькам задуматися про те, чи готовий дитина до школи.
Що таке зрілість емоційно-вольової сфери
Важливо, щоб батьки не просто розуміли, а ясно представляли се-бе, що навчатися - це не грати, а трудитися. Тільки дуже профессио-нальний педагог може створити раз-Віва ігрову середу, в якій дитина буде комфортно і захоплений-но вчитися. У більшості випадків - це постійна необхідність ус-мирян своє "хочу" і робити те, що треба. Зрілість емоційно-волі-вої сфери і має на увазі наявність такої здатності, а також можли-ність дитини досить тривалого-ве час утримувати увагу.
До цього слід додати і готовий-ність дитини засвоювати визначений-ні правила, діяти за прави-лам і підкорятися їм як необхід-мим. Весь шкільний режим по суті своїй - суцільні правила, які часто не відповідають бажанням, а іноді і можливостям малюка, але їх виконання - запорука успішної адаптації.
Успішність дитини в школі дуже сильно залежить від рівня його "со-ціального інтелекту". Мається на увазі вміння правильно орієнтуватися-тися в соціальних ситуаціях, взаємодіяти з дорослими і однолітками. За цим параметром відносять до "групи ризику" застій-чівих, боязких, сором'язливих дітей. Безболісна адаптація до шко-ле безпосередньо пов'язана і з самостоя-ності дитини - тут в "груп-пу ризику" майже напевно потрапляють гиперопекают діти.
"Він у нас дуже розумний - з усім впорається!"
Часто батьки під інтелектом розуміють певний рівень знань і навичок, який тим чи іншим способом вклали в дитини. Інтелект - це, в першу чергу, здатність використовувати свої зна-ня, уміння і навички, а ще точніше - здатність навчатися. Действи-тельно, діти, які добре чита-ють, вважають, у першому класі вигля-дять успішніше однолітків, але такий "інтелект" може бути лише иллю-зией. Коли "дошкільні запаси" виснажуються, дитина з успішного може стати відстаючим, бо несвоєчасно накопичені зна-ня завадили йому трудитися в повну силу і розвивати свої здатне-сти до навчання. І навпаки, діти, ко-торие не володіють таким багажем, але готові і можуть легко навчатися, з цікавістю і ретельністю наздоганяють, а згодом і переганяють своїх однолітків.
Перш ніж вчити дитину швидко читати, потрібно визначити, чи вміє дитина слухати і рас-казати. Як показують зустрічі фахівців-психологів з майбутніми першокласний-ками, дуже багато з них не вміють міркувати, мають невеликий сло-Варна запас і насилу перекази-вают навіть маленький текст. Крім того, більшість дітей мають труднощі в сфері дрібної моторики, а адже перший клас - це лист і дуже велике навантаження на кисті рук і пальчики.
Як допомогти дитині
• Формуйте позитивний образ школи ("дізнаєшся там багато інтерес-ного", "будеш зовсім як взро-слий", ну і звичайно: "купимо краси-вий портфель, форму" ...).
• Познайомте дитину зі школою. У прямому сенсі слова: зводите його туди, покажіть клас, їдальню, спортзал, роздягальні.
• Заздалегідь привчайте дитину до шкільного режиму (потренируйтесь влітку вставати по будильнику, про-стежте, щоб він міг самостійно-тельно заправити ліжко, одягтися, вмитися, зібрати необхідні ве-щі).
• Грайте з ним в школу, зобов'язання-але зі зміною ролей. Нехай він побуде учнем, а ви - вчителем і навпаки).
• Пробуйте грати в усі ігри, згідно правил. Намагайтеся вчити дитину не лише вигравати (він відмінно вміє це робити сам), але і програвати (відносити-ся адекватно до своїх невдач і помилок).
• Не забувайте читати дитині розповіді, казки, в тому числі і про школу, нехай він їх пе-ресказивает, міркуйте разом, фантазуйте про те, як це буде у нього, поділіться своїми особистими спогадами.
• Подбайте про його літньому відпочинку та зміцненні здоров'я майбутнього першокласника. Фізично міцно-й дитині набагато простіше перено-сить психологічні навантаження.
Школа - це всього лише щабель життя, але від того, яким на неї встане ваша дитина, залежить, наскільки успішно він зможе її здолати. Тому спочатку дуже важливо визначити готовність дитини до школи і виправити наявні недоліки.