В даний час багато хто вирішив відмовитися робити щеплення дитині, вирішивши, що це зовсім не обов'язково. І насправді, питання про те, чи потрібно робити профілактичні щеплення дітям, досить спірне. Багато хто вважає, що єдиною незручністю від незроблені щеплень служить проблема з дитячим садом і школою, адже, незважаючи на чинне законодавство, більшість батьків отримує відмову в прийомі дитини в ці установи без наявності необхідних щеплень. Мільйони батьків зараз задаються питанням про доцільність вакцин для своїх малюків, знаючи про те, що жодна щеплення не проходить без побічних ефектів. Краще перехворіти, ніж щепитися.
Інший раз може здатися, що щеплення дітям ставлять від хвороб, з якими їм навряд чи доведеться зіткнутися, наприклад, від такої хвороби, як поліомієліт. Причому варто зауважити, що малюк, ще перебуваючи в утробі, через плаценту отримує антитіла до тих захворювань, якими колись перехворіла мати, а після пологів - через грудне молоко. Так що при грудному годуванні перші півроку дитина перебуває під захистом природного імунітету, при штучному ж вигодовуванні такого імунітету у дитини немає. Мало того, деякі мами переболевают за своє життя різними інфекційними захворюваннями, тому і антитіл до цих хвороб у них немає. Але, все ж більшість зіткнулися в дитинстві з багатьма хворобами і з успіхом вилікувалися. З тієї причини, що захворювання цілком можуть обійти дитини стороною, багато хто вважає, що йому краще перехворіти, ніж зв'язуватися з побічними ефектами після щеплення.
Легше перехворіти в дитячому віці.
Існує й така думка, що деякими захворюваннями дитині навіть потрібно перехворіти, бо в дитячому віці вони переносяться легше. І це дійсно так, але є хвороби, які і в ранньому віці можуть спричинити за собою ускладнення. Приміром, з тисячі випадків захворювань на кір, три закінчуються летальним результатом. Мало того, у випадках, коли кір вражає мозок, хвороба тягне за собою довічну інвалідність, а також глухоту чи сліпоту (при ураженні рогівки). Але, все ж головною причиною для відмови батьків від щеплень є недовіра до офіційної медицини і страх перед ускладненнями, виникаючими після щеплення. У нашій країні стало традиційно починати вакцинацію з першого ж дня життя дитини, тому більшість хвороб зустрічаються не часто.
Ох, вже ці побічні явища.
Можна помітити, що у зв'язку з масовими профілактичними ін'єкціями, захворюваність у щеплених людей падає, зате кількість побічних явищ після ін'єкцій зростає. У зв'язку з цими парадоксальними спостереженнями зростає і кількість тих, хто сумнівається в доцільності щеплень, які вважають, що якщо захворілих так мало, то і їх це навряд чи торкнеться. Виходить, що кількість хворих дітей набагато менше, ніж дітей, що страждають від побічних ефектів ін'єкцій. Але ці побічні ефекти не йдуть ні в яке порівняння з тими наслідками, які тягнуть деякі захворювання. У більшості випадків побічні явища проходять у вигляді невеликого підвищення температури та місцевого почервоніння. Можуть, звичайно, вони проходитимуть і в більш складній формі: головний біль, блювота, кашель і висока температура, але навіть їх не можна порівняти з тими наслідками, які можуть бути після перенесених інфекційних захворювань.
Зараз у світі налічується близько 14 мільйонів випадків летальних результатів, пов'язаних з щепленнями, причому 3 мільйони з них пов'язані із захворюваннями, які можна було попередити своєчасно поставленої вакциною. Але, незважаючи на ці факти, все ж є батьки, які намагаються вберегти своїх дітей від щеплень і їх можливих побічних ефектів, сподіваючись, що захворювання обійдуть їх стороною. Така позиція спричинила за собою чималу кількість трагічних випадків серед дорослих і дітей в умовах епідемії дифтерії.
Реакція організму на вакцину.
Абсолютно безпечних щеплень не існує, адже введення будь-якої вакцини тягне за собою відповідну реакцію. Такі реакції організму поділяють на загальні і місцеві.
Нормальна реакція (місцева) зводиться до невеликої хворобливості, почервоніння і ущільнення місця введення щеплення, причому діаметр почервоніння не повинен перевищувати 8 сантиметрів. Такі реакції тягнуть за собою легкі нездужання у вигляді головного болю, втрати апетиту і підвищення температури. Вони з'являються майже відразу після введення ін'єкції і проходять максимум через чотири дні. У ранньому віці після ін'єкції можна спостерігати слабкі ефекти захворювання, але всі ці явища короткочасні, минають протягом п'яти днів і обумовлюються деякими додатковими речовинами, які знаходяться в препараті.
Загальні реакції організму у відповідь на вакцину набагато сильніше, ніж місцеві, і виявляються найчастіше після ін'єкцій від коклюшу, правця, кору та дифтерії (Тетракок і АКДС). При загальних реакціях спостерігаються такі клінічні прояви, як порушення сну, втрата апетиту, нудота, блювання, різкий підйом температури тіла вище 39 градусів. Алергічні реакції у вигляді почервоніння та ущільнення місць введення ін'єкції досягають діаметра понад 8 сантиметрів. До загальних, але досить рідкісним алергічних реакцій на профілактичні щеплення, можна віднести і анафілактичний шок (різке зниження артеріального тиску через введення якого-небудь препарату в організм).
Всього в одному випадку з цілого мільйона алергічна реакція організму на введення ін'єкції може зажадати реанімаційних заходів. У більш частих випадках загальні реакції позначаються у вигляді різної шкірного висипу, кропив'янки та набряку Квінке. Такі «незручності» не затягнеться більше, ніж на кілька днів.
До загального щастя, важкі форми поствакцинальних реакцій зустрічаються досить рідко і, якщо правильно і своєчасно підготуватися до ін'єкцій, то їх зовсім можна запобігти. Діти, особливо раннього віку, не можуть самостійно вирішувати, чи потрібно робити щеплення чи ні, тому саме на батьках лежить відповідальність за здоров'я і благополуччя дитини. І саме їм потрібно прийняти правильне рішення.