Головний принцип виховання дитини можна охарактеризувати прислів'ям - "хвалити при всіх, карати наодинці". Якщо про покарання дитини і так все зрозуміло (покарання не метод виховання), то щодо вираження похвали молоді батьки сумніваються. Як кажуть, бояться перехвалити. То чи потрібно хвалити своє дитя? Без сумніву, потрібно. Це вираження любові до малюка. Але буває й так, що похвала приносить шкоду.
Коректувати поведінку дитини за допомогою пох-вали дуже легко і зручно. Коли ми ігноруємо невеликі огріхи і хвалимо при всіх малюка за зусилля, то показуємо, що не сумніваємося в його успіху. Це вчить не боятися помилок і твердо рухатися до мети. Грамотне заохочення дітей може робити чудеса: мотивувати їх на потрібні дії, підвищувати впевненість у собі. Яка ж ще користь від похвали?
Якщо ви маєте намір поощ-рять дитини, то дуже скоро навчитеся у всьому бачити досягнень-вання свого малюка. Оціни-вая вчинок, не зациклюйтеся на результаті, адже він може бути не зовсім вдалим. Об-зверніть увагу на ті добрі наміри, з якими ребе-нок брався за справу. І навіть якщо справа зіпсовано, ви все одно зможете знайти в ситуації по-ложітельние моменти.
Слова схвалення, похвала батьків стверджують дитини в правильності своєї поведінки. Так приходить розуміння, що таке "добре" і "погано". Добрі слова підвищують са-мооценку дитини. У дитячій свідомості народжується дуже важливе почуття власної значущості. Малюк, якого мало хвалять при всіх, більше схильний сумніватися у своїх силах і часто відчуває страх перед невдачами.
Похвала формує моті-вацію дитини. Якщо батьки кажуть: "Так тримати!" - То ма-лиш розуміє, що все робить правильно, що він на вірному шляху. Іноді дитині дуже важливі підтримка і запевнення, що це справа йому по плечу. Одоб-ширення допомагає розвіяти сумніви і всі зусилля спрямувати на досягнення результату. Після добрих слів набагато позитивніше сприймаються будь-які поради, які виходять від старших.
Однак ніколи не хваліть як при всіх, так і наодинці дитини без заслуг. Хваліть тільки за працю, за зусилля, за добрий намір, а не за наявність здібностей або зовнішніх даних. Малень-кий чоловік, якого хвалять просто так, швидко звикає до цього і втрачає потребу старатися. І одного разу, не напів-чив схвалення від оточуючих або почувши, що воно дісталося іншому, дитина затаїть образу. Відчуття несправедливості і обділеності увагою може сформувати такі якості, як дріб'язкова образливість і ревнощі до чужого успіху.
Також не варто порівнювати свого малі-ша з іншими: "Я впевнена, ти можеш зробити так само добре, як Вася, якщо постараєшся!" Як часто ми самі чули в дитинстві, що у якийсь тітки ре-бенок розумніші або краще! Наші батьки думали, що таким чином змусять нас тягнутися за "передовиками". Але давайте зізнаємося, що такі порівняння мало допомагають. Удвічі шкідливо ставити дитині в приклад когось, кому багато дається легко. Та-де порівняння знецінює всі старання і знижує у дитини бажання діяти. До того ж подібне протиставлення часто призводить до нездорового суперництва.
Також шкідливо хвалити дитину надто годину-то, нарочито емоційно за ті справи, які дитина вже зобов'язаний робити в силу віку. Заправив ліжко? Сам поділу-всь? Діти починають рассмат-ривать виконання своїх зви-них обов'язків як особлива подія, звикають робити все напоказ. Заохочення має відзначати не випадковий успіх, а досягнення, що привело значних зусиль. І наостанок запам'ятаємо, хвалимо при всіх, караємо наодинці. Правильна похвала завжди ка-саєти не особистості в цілому, а конкретного дії.