Чи треба карати дитину? Чи можливо виховати його хорошим і успішною людиною і при цьому зовсім обійтися без покарань? І які наслідки можуть мати тілесні покарання у вихованні дітей? Ці питання хвилюють практично всіх батьків, а оскільки саме життя відповідає на них дуже суперечливо, ми вирішили довіритися аргументованого думку педагогів і психологів.
Дуже багато народите-ли, переконані, що виховання без нака-зания - це «дурні книжки, що не мають нічого загально-го з реальним життям», підкріплюючи-ють свою думку простим аргумен-том: дітей карали в усі вре-мена, значить , це правильно і необ-ходимо. Але давайте розберемося.
Карати дітей - це традиція?
Поборники виховання шляхом тілесних покарань люблять посилатися на такий незаперечний і авто-рітетний джерело, як Біблія: саме там, на сторінках Старого завіту, у книзі притчею царя Соломона, є безліч висловлювань на цю тему. Зібрані разом, цитати ці, на жаль, справляють гнітюче впечат-ня. Як вам, наприклад, така: «Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його». Або така: «Не залишати-ляй юнаки без покарання: якщо різкою виб'єш його, не помре». Просто кров холоне в жилах від таких рад. Та й чи може бути інакше: адже з'явилися вони у вре-мена, коли більшість людей були рабами, коли ніхто і не подумував про права людини, а справедливість здійснювалася шляхом варварських страт і тортур. Чи можна всерйоз обговорювати це в наші дні? До речі сказати, сьогод-ня на батьківщині царя Соломона (тобто в сучасній державі Ізраїль) права дітей захищені спеціальним законом: кожна дитина, якщо батьки застосовують-ють до нього фізичні покарання, може поскаржитися в поліцію і засадити їх у в'язницю за руко-прікладство .
Метод батога і пряника
Десь ми вже це чули - метод батога і пряника. Все дуже просто і засновано на вченні І. Павлова про умовні рефлек-сах: виконав команду добре - отримав корм, виконав погано - виклопотав удар батогом. Зрештою, тварина запам'ятовує, як треба себе вести. При господаря. А без нього? На жаль, ні!
Дитина, звичайно ж, не живіт-ное. Нехай навіть він зовсім малий, йому все можна пояснити так, щоб він зрозумів. Тоді він буде чинити правильно завжди, а не тільки коли за ним спостерігають «вищі інстанції». Це називається вмінням думати своєю головою. Якщо ж ви будете весь час здійснювати контроль за дитиною, то, коли він виросте і зламає вашу «клітку», може зірватися і наробити масу нерозумно-стей. Відомо, що злочинці, як правило, виростають у сім'ях, де дітей або жорстоко карають, або просто не звертають на них уваги.
Він ні в чому не винен!
Як відомо, дитина народжує-ся безневинним. Перше, що він бачить і до чого інстинктивно прагне, - це батьки. Тому всі риси і звички, які він набуває з віком, - цілі-ком заслуга тат і мам. Пам'ятаєте, як в «Алісі в Країні чудес»: «Якщо поросям вголос, з пеле-нок обзивають, баюшки-баю! Навіть самий тихенький дитина виростає в майбутньому в свиню! »Деякі психологи взагалі вважають, що виховувати дитину спе-ціально (застосовувати будь-які педагогічні прийоми) не требу-ется: якщо батьки поводяться пра-вильно, дитина виросте хорошим, просто їм наслідуючи . Скажете, в житті так не буває? Значить, при-знаєте, що ви не ідеальні. А тим, хто визнає, що не ідеальний, необ-ходимо визнати також і те, що у всіх проступках наших дітей вино-вати ми самі.
Не карати? А що ж робити?
Як виховати дітей без тілесного покарання? Дуже просто! Можна спробувати організовує-вать все так, щоб дитину не було причин карати. Але якщо все ж не виходить і мож-ника конфлікти, існують перевірені методи впливу, не пов'язані ні з насильством, ні з маніпуляцією.
Якщо дитина відмовляється щось робити (наприклад, ви попросили його прибрати в дитячій), скажіть йому, що тоді вам доведеться робити це самій і ви не встигнете почитати дитині перед сном книжку.
Якщо дитина зробила щось не так, поговоріть з ним по душам: згадайте своє дитинство і розкажіть історію про те, як ви колись зробили таку ж помилку, а потім покаялися і виправилися (тоді дитині буде простіше при-знавати свою помилки, не боячись при цьому покарання).
Використовуйте метод тайм-ауту. Суть його полягає в тому, що в реша-ющий момент (бійка, істерика, капризи) дитина без всяких кри-ков і підганянь виводиться (або виноситься) з епіцентру подій і ізолюється на деякий час в іншому приміщенні. Час тайм-ауту (тобто паузи) залежить від воз-раста дитини. Вважається, що залишати-лять дитину одну випливає з розрахунку «одна хвилина на один рік життя», тобто трирічного - на три хвилини, чотирирічного - на чотири і т.п. Головне, щоб він не вос-приймав це як покарання.
Зрештою ви можете «обі-дітися» на дитину і на деякий час позбавити його свого звичайного, дуже приємного для нього загально-ня, залишивши тільки необхідний «офіціоз». Головне, щоб за цей час дитина не зневірився у вашій любові.
4 причини поганої поведінки дитини:
Причина | У чому проявляється | У чому помилка батьків | Як вирішити ситуацію | Що робити далі |
Брак уваги | Дитина настирливо пристає з настирливими питаннями | Дитині приділяється занадто мало уваги | Спокійно обговоріть з ним проступок і висловіть своє невдоволення | Виділяйте час протягом дня для спілкування з дитиною |
Боротьба за владу | Дитина часто сперечається і проявляє впертість (вредничает), часто бреше | Дитину занадто контролюють (психологічно тиснуть на нього) | Поступіться, спробуйте запропонувати компроміс | Не намагайтеся його перемогти, запропонуйте вибір |
Помста | Дитина грубить, жорстокий по відношенню до слабких, псує речі | Дрібне непомітне приниження («Відчепися, ти ще маленький!») | Проаналізуйте, в чому криється причина кинутого виклику | Чи не мстите йому самі, намагайтеся налагодити контакт |
Ухилення | Дитина відмовляється від будь-яких пропозицій, ні в чому не хоче брати участь | Надмірна опіка, батьки роблять все за дитину | Запропонуйте компромісне рішення | Заохочуйте і хваліть дитину на кожному етапі |
Так чи потрібні заохочення?
Вчені провели експеримент: мавпі дали дуже слож-ний замок - після довгих усі-лий вона його відкрила. Потім їй дали другий замок - вона не УЗПО-коілась, поки не освоїла і його. І так багато разів: мавпа домагаючись-лась мети і бурхливо раділа. А потім за успішне освоєння замку їй раптом видали банан. На цьому вся радість мавпи закон-чилась: тепер вона працювала над замком, тільки якщо їй демон-стрировать банан, і ніякого задоволення не відчувала.
Таємне стає явним
Якщо дитину жорстоко накази-вают і принижують будинку, це обов'язково спливе в його дет-ських іграх, а в подальшому - і в стосунках з однолітками. Психологічний "слід" від тілесних покарань у вихованні дітей залишається на все життя. Спочатку він буде шокувати оточуючих побиттям соб-дарських іграшок, потім перейде на однокласників, а далі і на свою родину (у всякому разі, виховувати по-іншому своїх дітей він уже не зможе). Якщо ви самі були такою дитиною, поду-відпустіть: може, прийшов час пре-рвати сімейний сценарій?