Чи потрібно порівнювати себе з самим собою та іншими?

Все пізнається в порівнянні?

Психологи стверджують, що срав-нивать себе з самим собою та іншими - це харак-терни риса людської нату-ри. Тому вона навряд чи коли-ні-будь зникне. Хоча справедливості заради треба відзначити, що одних лю-дей цей процес займає більше, інших менше. По-кільки таке порівняння найчастіше ока-ни опиняються не в нашу користь, фахівці настійно радять жінкам поско-реї відмовитися від цієї шкідливої звички. Виявляється, вона нічого, крім депресії-сии, нам не приносить.

Досить згадати своє до-вільно миле і райдужне дитинство, що-б зрозуміти: витоки нашого сегодняший-нього сум'яття криються саме там. Починаючи вже з дитячого садка, а потім і в школі нас весь час привчали со-ревнувати, порівнюючи свої успіхи з чужими дітьми. Справа в тому, що дуже багато батьків хотіли б бачити своїх де-тей не інакше як «самими-самими». Причому дорослих часто зовсім не цікавить, на-скільки глибокі знання получа-ет їх чадо в школі. Для них важ-но тільки одне - щоб дочка вва-талась першою ученицею в класі. А ще краще - і у всій школі. Але таким об-разом мами і тата привчають своїх де-тей безперервно порівнювати свої досягнення з до-сягнення оточуючих. Тобто жити в світі відно-вальну понять, а не абсолютних. Хо-рошо, якщо у такої дитини, коли він Вира-СТЕТ, це не перетвориться на манію. Але ж скільки дорослих жінок серйозно жнива-ють від неї!

Є й інша причина, що дозволяє стверджувати, що у виникненні у дружин-щин подібних думок винні їх соб державні недержавні батьки. Коли сьогоднішні пацієнтки психологів були маленькими дівчатками, їх часто виховуючи-ли так, щоб вони завжди піддавали со-думку свої таланти і здібності. І ні в якому разі не переоцінювали би себе. Батьки вважали, що це вбереже їх від розчарувань у майбутньому. А виходить-то все з точністю до навпаки! Влас-ні можливості вони продовжують оце-нивать на «трієчку», а інших людей вва-тануть неординарними. І радості їм це, природно, не додає. Та й звідки їй узятися, якщо вони фіксуються тільки на тому, що у них не виходить. І при цьому забувають про свої успіхи, кото-які завжди знайдуться у кожного з нас.

До психологів звертаються жінки, життя у яких поступово стала просто нестерпною. Коли у їхніх подруг щось добре виходить, будь то пов'язаний своїми руками Модні светри або кандидатська дисертація, їм приходить на розум одна-єдина думка, яка валить їх в тугу. Це думка про те, що вони самі ніколи так не зможуть. Хоча дуже часто таким жінкам і знизало-тися-то нема на що: міцна сім'я, забезпе-печена життя, світла голова. Каза-лось б, що ще потрібно для щастя? Але ні, вони про це навіть не згадують. І отримують в результаті відчуття свого повного нікчеми, від якого можна збожеволіти. До речі, не виключено, що хтось і справді сходить.

Нерідко батьки здійснюють ще одну помилку у вихованні, через кото-рій їхні діти вперто не хочуть потім вірити у власну спроможність. Багато хто з вас напевно згадають, як ваші ма-ми - відкритим текстом або іносказа-кові - вселяли вам, дівчаткам-подро-сткам, що життя вважається такою, що вдалася тільки в одному випадку. А саме, якщо вона склалася за цілком певною схемою. Наприклад, багатий і турботливий чоловік, не-скільки геніальних дітлахів і висо-кий кар'єрний зліт. Так жінок з ранніх років привчають у що б то не стало прагнути до захмарних висот. І чим більше років вони живуть на світі, тим довжин-неї стає список того, що вони повинні зробити. Але оскільки далеко не всім вдається відповідати, то навіщо ж тог-да дивуватися, що тисячі прекрасних дам почувають себе тотальними невдач-ніцамі!

Дуже часто інші люди здаються нам в порівнянні з самими собою більш успішними тільки від-того, що їм пристрасно хочеться переконати нас у цьому. І у них це, як правило, помічаючи-тельно виходить. Щоб самоствердитися-ся, ваша знайома може сильно преувелі-чить свої досягнення. Вона буде з усіх сил намагатися виглядати в ваших очах щасливішими, ніж є насправді. І не варто її за це дорікати. Адже багато дружин-Київщини, на думку психологів, надходять так неусвідомлено, тобто не навмисне. А все тому, що прагнення подавати себе в ви-придатному світлі закладено в жіночій натурі від природи. Крім того, позначається ще і закладений маминим вихованням за-прет виносити сміття хати.

Одного разу до відомого психолога прийшла постоян-ная пацієнтка і сказала, що в його послугах вона більше не потребує: її вилікував слу-чай. На попередніх сеансах псіхотера-ПІІ жінка з оточенням виразом обличчя нарікала, що через часті застуд маленького сина їй довелося піти з ра-боти і що життя у неї, схоже, не уда-лась. І при цьому її долала чорна за-висть, коли вона спостерігала за щасливою сусідської сім'єю, нещодавно переїхала до них у будинок. Доглянута, привітна ма-ма, респектабельний тато, усміхнена і ввічлива донька-підліток ... Всі ці люди виглядали настільки безтурботними, що викликали в жінці відчуття недостатньо-мості власного спокою і щастя. Але яке ж було її здивування, коли від дільничного педіатра вона випадково узна-ла, що в цій нібито щасливій родині є ще молодша дитина, який при-кував до ліжка невиліковною хворобою. І жінці відразу стало соромно за свою, загалом-то, благополучне життя.

Психологам відома ще одна причи-на, по якій багато хто з нас постійно намагаються порівнювати себе з самими собою та іншими, зіставляти свої досягнення з чужими. Чим нижче падає самооцінка людино, тим сильніше в нього потреба порівнювати себе з кимось. І тим вища ймовірність, що він буде ідеалізувати життя інших людей. Складається пара-парадоксально ситуація: при тому, що цей людино абсолютно не вміє оцінювати соб державні недержавні сили, йому тим не менш чомусь здається, що він здатний цілком об'єктивним тивно оцінювати можливості інших.

Особливо безхмарним життя друзів і знайомих сприймається в ті момен-ти, коли наше власне життя скла-дивают не кращим чином. Так, одна пацієнтка привела яскравий приклад: варто тільки захворіти її молодшій дитині, як їй відразу ж починає здаватися, що діти подруг просто пашать здоров'ям. А якщо старшенький отримує в школі двійку за двійкою, то розповіді колеги про успіхи її чада на олімпіаді з математики вос-приймаються, як мішок солі на рану.

Не треба впадати у відчай!

У тому випадку, якщо вам доводилося ис-випробовують почуття, про які щойно йшлося, негайно починайте рабо-тать над собою, щоб їх позбутися. Це буде для вас тим легше, чим швидше ви зрозумієте природу ваших переживань. А позбавлятися треба обов'язково, тому що увійшло в звичку порівняння себе з іншими може спровокувати депресії-цю, постійне відчуття тривоги, чув-ство нез'ясовного хвилювання. А там - рукою подати і до органічних зраді-ний у здоров'ї. Звідки ж тоді взяти енергію для великих справ!

Якщо донедавна ви були дуже задоволені собою і лише після зустрі-чі з якоюсь людиною раптом прийшли в сум'яття і засумнівалися в колишній са-мооценке, нагадуйте собі якомога частіше наступне: ви самі вибрали для себе саме цей спосіб життя свідомо і з доброї волі. А значить, він максимально соответст-яття вашим прагненням і складу харак-тера. І ще невідомо, як ви будете чув-ствовать себе в чужій шкурі.

Є ще один важливий момент, кото-рий не можна упускати, якщо ви хочете жити зі спокійною душею і в ладу з самою со-бій. Знайте, що не народилася поки ще той-який чоловік, який був би щасливий аб-солютно у всьому. І навіть коли ви спілкуєтеся-тесь зі своєю суперблагополучной подру-гой, пам'ятайте: вона розповідає вам тільки про те, про що, на її думку, вам слід знати. І ні слова б