Багато батьків готові зізнатися в тому, що діти часом просто зводять їх з розуму своєю поведінкою. То вони говорять «так», а вже через хвилину - «ні», то вперто по вторящий «я сам» і на-тануть на своїй незалежності, а потім з таким же завзяттям відмовляються щось робити. І в результаті ми, дорослі, втягуємося в найдурніші баталії зі своїми чадами і не знаємо, як їх зупинити. Що ж представляють із себе капризи дітей дошкільного віку, і як реагувати на них нам - батькам? ..
Приборкуючи норовливого, ви повинні неодмінно пом-нитка наступне. Ні в ко-ем разі не треба воспри-приймати не зрозуміле з позицій здорового глузду поведінку дитину-ка як звернене особисто до вас. Ваше чадо поводиться так зовсім навмисно! Воно аж ніяк не задалося метою перетворити ва-шу життя на кошмар або обробити-ся від вас, тому що ви погані батьки. Головне завдання дошк-льника - протестувати вас. А точніше - перевірити, наскільки НЕ-зиблемий або необхідними яв-ляють правила поведінки, кото-які нав'язують йому дорослі. Виходить, що дитина підсвідомо йде на хитрість. Відмови-ваясь підкорятися якимось требо-ваниям батьків, він таким обра-зом хоче переконатися на все своє подальше життя, а чи так вже обов'язкові ці вимоги. Ма-Лиші нічого не хочуть сприйнятий-мати на віру, і слава Богу. Адже завдяки цій своїй недовірливо-сті вони розвиваються - і емоціо-нально, і фізично, і соціально.
Метушня навколо ДИВАНА
Діти дошкільного віку тестують своїх батьків самими несподіваними-ми способами - хто як уміє. Але за видимою, нібито спонтанної і нещирою реакцією ре-бенка на ваше звернення до нього ховається пошук відповіді на пи-рос: «А яке ж місце займаю я в навколишньому мене світі? На кому лежить відповідальність за події тут і зараз? Якщо на мамі, до чого я звик з народження, то чи треба мені самому контролювати своє життя? »
Дитина по кілька разів на дню дізнається від дорослих про те, як йому можна і як не можна поступати, ес-ли він хоче ладити з іншими людьми або перебувати в безопас-ності. Він вбирає цю інформа-цію, немов губка. Але потім не знає, як нею розпорядитися. Ось тоді він і починає свої примхи - тестування дорослих. Тобто спочатку викликають кість у них певну реакцію своїм «не хочу-не буду», а потім, залежно від цієї реакції, сортує адресовані йому тре-ги на обов'язкові та необ-ково.
На думку психологів, беспо-коіться треба якраз тим народите-лям, чиї діти надто покірні і виконують будь-які вказівки. А перекірливе поведінку дітей - це нормально, оскільки є певним етапом у їх раз-вітіі. І виникає він з того са-мого моменту, коли малюк на-чина усвідомлювати свою «отдель-ність» від батьків і воспитат-лей, починає відчувати себе незалежним і здатним на са-мостоятельние дії. Це від-криття, з одного боку, напол-няет ваше чадо гордістю і ра-дости, але з іншого - породжує страх, як все нове. Ось чому перший час діти постійно ба-лансіруют між «я сам» і «не буду».
Дошкільнята використовують капризи, щоб переконатися-диться, наприклад, а чи правильно вони зрозуміли мамині заборони. Це ж ми з вами знаємо, що на диванної оббивці малювати нель-зя. А трирічний малюк може подумати, що мама заборонила йому це робити тільки тому, що у неї в той момент було пло-хое настрій. Тому через пару днів він знову пробує пре-брехати однотонний диван в по-лосатий за допомогою фломасте-рів. Йому треба впевнитися, а чи справді так чинити негарно. Мама ж напевно подумає, що чадо свідомо хоче роздратувати її. Хай буде вам - у нього є турботи важливіші!
ХТО КОГО перехитрити
У моєї сусідки кожен ранок починався з «Куликовської біт-ви», оскільки її п'ятирічний син категорично відмовлявся одягатися. Вона перепробувала все: пропонувала йому одяг на вибір, розкладала її з вечора біля ліжка, підкуповувала иг-рушки та солодощами - беспо-лезно! Щоранку наш будинок ог-Лаша крики дитини, звуки ляпасів і крики розлюченого мами. І не було б кінця цим скандалам, якби в один пре-червоний день змучені роди-тели не зверталася за допомогою до психолога.
І фахівець їм пояснив, що син таким чином перевіряє вимоги дорослих «на проч-ність». Дитина намагався зрозуміти, чи дійсно ситуація изме-нилась і тепер за його одягання вранці повинен відповідати він сам, а не мама, як раніше. Дошкуляє-нок відчував, що від нього чекають якихось дій, але ніяк не міг взяти ситуацію під контроль в силу свого малого віку. Ось він і хитрував, вигравав вре-мя, впираючись з казна-звідки взялася наполегливістю. Зазвичай подібні капризи тривають до тих пір, поки чадо не переконається, що поступати треба саме так, а не інакше. Допомогти йому в цьому народите-ли можуть по-різному. Але от як вчинили мої сусіди за порадою психолога.
Коли настав черговий ранок, і попереду замаячила примара оче-говий битви, мама повела себе не так, як зазвичай. Не хоче син одягатися? Не треба. Значить, співай-дет в дитячий сад в піжамі і до-машніх тапочках. Дорога до саду супроводжувалася усмішками про-хожіх, але це були дрібниці порівняно з тим, що чекало уп-рямці в групі! Ровесники оточили його, немов екзотичного звіра, показували пальцями, смикали за рукави і дико реготу-ли. На наступний день з-за стін сусідської квартири не доно-сілось ні звуку, а глянувши через якийсь час у вікно, я побачила одягненого з голови до ніг мальчиш-ку, якого мама чинно вела за руку.
Важливо, щоб батьки були терплячі, щоб вони налаштовуючи-лись на переговори і на убежде-ня, а не на крик або покарання. Це непросто, але можливо.
• Дорослі повинні чітко раз-гранічівать правила - які є-ються для дитини обов'язковими і в яких він може отримати по-слабленіе. І стояти на смерть у битві тільки за перші з них. А щоб дитині було легше підпорядкованих-ниться, запропонуйте йому КОМПРО-міссний варіант. Наприклад, ес-ли йому дуже хочеться ліпити з пластиліну на килимі в спальні, постеліть клейонку або попросіть його перебазуватися на кухню. До речі, від твердого керівництва, яке проявляється періодичної-скі, ваше чадо буде почувати себе тільки комфортно.
• Не встановлюйте занадто багато лімітів. Інакше ви не толь-ко погубите дитячу допитливий-ність, а й породите в дитині ж-ланіе почати боротьбу, в якій батьки зазвичай програють. На думку психологів, якщо дорослі скаржаться на часті капризи своїх дітей, це означає, що вони живуть у світі суцільних заборон. Влаштуйте побут дитину так, щоб вам не треба було щохвилини турбуватися про його безпеку, а тому щось забороняти. Наприклад, навіщо кри-чати на малюка: «Відійди від ро-ки!», Якщо можна закрити їх спеціальними заглушками.
• Якщо ви раптом помічаєте, що чадо на будь-яке ваше вказівку реа-гірует, не замислюючись, словом «ні», звертайтеся до нього таким чином, щоб він просто не зміг вам так відповісти. Наприклад, не питайте грізним голосом: «Так ти будеш нарешті одягати-ся?» Краще запропонуйте йому: «Так-вай-ка я допоможу тобі одягнутися» або запитайте: «Що ти хочеш надіти - штани або джинси?» Хороший спосіб пом'якшити негативний впе-чатление від заборон - висказив-вать свої вимоги так, щоб вони не звучали вже дуже катего-річно.
• Допоможіть дитині дошкільного віку сфор-муліровать свої почуття. Він ще занадто малий, щоб ввечері ска-мовити: «Я сьогодні дуже втомився, у ме-ня стрес». Замість цього він устро-ит вам по дорозі з саду істерику через некупленной шоколадки. Ус-спочивайте чадо словами: «Я знаю, що у тебе був важкий день, поетів-тому зараз ми прийдемо додому і я придумаю тобі цікаву, але тиху гру». Тоді дитина співай-мет, що з ним відбувається, і у не-го не буде необхідності прове-рять, а чи так вже погано волати по-серед магазину. Крім того, йому буде приємно, що ви уважні до його самопочуттю. Чи не бій-тесь розмовляти так навіть з го-Доваль крихіткою - він вас прекрас-но зрозуміє, якщо ви у відповідь на його пхикання скажете: «Ти проголо-дався, потерпи трохи, зараз я підігрію молоко».
• Будьте готові до несподіваних витівок свого чада. Майте на ві-ду, що дошкільник ще не вміє володіти собою так, як дорослі. Будь зміна «декорацій» - відхід з дитячого майданчика, виклю-чення телевізора перед сном і т.д. - Може викликати у дитини ба-ня протестувати вас. Подібну реакцію може породити і напря-женная обстановка в сім'ї, напри-мер, розлучення батьків або погіршення фінансового становища. Та й від власних проблем в ви-де мокрих штанців або перево-так з однієї групи в іншу ма-лишу нікуди не дітися. Ось він і «розперізується». Це відбувається від почуття невпевненості в собі, від втрати контролю над собою і над ситуацією, а зовсім не тому, що йому хочеться, влаштовуючи капризи, потріпати вам нерви. Навіть якщо дитина по-дорослішав і подібні витівки вже забулися, в особливих випадках вони можуть повернутися знову. Не робіть з цього трагедію.
• Пам'ятайте, що виховання - це важка праця. І рідко хто з батьків може вести себе з дітьми день у день однаково рівно. Ми періодично відчуваючи-ем свою беспо-потужність перед капризами дітей дошкільного віку і як результат - сри-ваемся на них. Якщо ви втрата-ли самовладання - не пережити-вайте, а краще вибачитеся перед дитиною. Ось побачите - він дуже охоче вас простить. Добре по-могает в критичних ситуаціях і почуття гумору. Не хвилюйтеся, рано чи пізно ваше чадо пере-варить все, чому ви його навчили, і перетвориться в доброго челове-ка. Всьому свій час.