Тільки на неблагополучні ситуації ще якось звертають увагу. Часом, заради показухи, мусують випадки волаючого неблагополуччя в дитячому середовищі. Більш цікавим вважається те, що відбувається серед підлітків, обділених батьківською увагою і в неблагополучних сім'ях.
Але, так чи все благополучно обстоит в повноцінних сім'ях, де дітям приділяється уваги стільки, що батьки самі залишаються осторонь від уваги з боку держави? Батьки, осередок якогось дивного суспільства намагаються будувати, приймаючи в цьому посильну участь, але при цьому залишаючись у тіні всієї системної організації та декларованої турботи про сім'ю.
Так чи просто нинішнім підліткам виживати в сучасних умовах прогресивного зростання промисловості, економіки та затребуваність у трудових ресурсах? Несприятлива демографічна ситуація ще раз змушує задуматися, що не все так добре йде в життя колишніх підлітків, які виросли і стали батьками.
Прогнозуючи можливі життєві умови своїх нащадків і спираючись на свій власний життєвий досвід, покоління батьків вирішує відмовлятися від другого і третього дитини. І відбувається таке незважаючи на вживаються системи заохочення у вигляді материнського капіталу.
Про прагнення, нехай хоч і на словах, і всебічної зацікавленості держави в поліпшенні демографії, йдеться постійно. Правда те, що відбувається насправді, не вселяє оптимізму.
Гастарбайтери заповнюють і займають всі нижчі ніші громадянського суспільства. Витісняються не тільки проблемні верстви суспільства, але й відбувається часткова зміна цінностей. Як так розвивається ситуація, яка веде до витіснення одних проблемних верств суспільства, зміною їх іншими, не менш проблемними? Коли проявляється прагнення поліпшити демографічну ситуацію та залучати до роботи гостьові трудові ресурси, це робить шкідливий вплив і на місцеві ресурси.
Починаючи з дитячого саду, в який ще не так просто влаштувати дитину, діти піддаються адаптації до перебування сучасному суспільстві. Справжнім випробуванням для дітей починається з нелегких випробувань в шкільні роки.
Колективи шкільних установ виявляються зібраними з усіх місцевих та гостей, створюються багатонаціональні навчальні класи. Цьому слід було б радіти, толерантність виховується і проявляється з дитячого віку, як в забуті роки радянських часів.
Однак великий розрив в розумових здібностях, складності адаптації та освоєнні державної мови, породжують збільшується розрив у рівнях підготовки учнів. Це несе додаткові складнощі і зростаюче навантаження, що найчастіше виливається в те, що багато сходять з дистанції і передчасно завершують процес навчання, не отримавши середньої освіти.
У будь-якому випадку початок навчання в школі, однозначно, завершує дитинство наших дітей. Не дарма жартома кажуть, що надходження в перший клас ознаменовує закінчення дитинства. Насправді дитинство завершується шкільної лавою. Крім того, що школа тепер не виховує нового громадянина своєї батьківщини, так і перебування в навчальному закладі виявляється не найкращим і легким для кожного учня.
При всьому старанні педагогів, в тому числі і зі старої закалки, навчальні програми виявляються складними і нерозумними. Навчання будується таким чином, що здолати все заковики, початкового етапу знайомства з науками, обертається форменим знущанням над юним зростаючим ще дитячим організмом. Такі завдання, які доводиться виконувати школярам, часом і для дорослих, стають складними і не вирішуваних завдань.
Навчальну літературу вибирають волюнтариста. Неодмінно це позначається не тільки на гаманці батьків, але більшою мірою стає елементом знущання і наруги. При уважному погляді на предмет виявляється, що підручники пишуть ті, хто не виявив належних зусиль в осягненні наук навіть у межах загальної середньої освіти.
Незалежно то того, що в переліку авторів підручників фігурують прізвища академіків і членів кореспондентів, як мінімум кандидатів і докторів педагогічних наук. Підручники такі соромно навіть в макулатуру здавати, а не те, щоб по них навчатися.
Зараз встановився такий підхід у складанні підручників, що коректорів ігнорують «як клас», а консультантів зовсім не приваблюють при створенні підручників і посібників. Хто дориваються до фінансування, той і випускає підручники, які виходять самого виключно огидного і відстійного якості.
У поєднанні з прідурью педагогів, сучасні підручники, залишають не тільки мерзенне враження, а й незгладимий відбиток і слід у душі і мозку підлітка. Зрештою, отримана освіта впирається в планку здачі ЄДІ, і якщо учень долає цей рубіж, то це йому дає путівку і пропуск у доросле життя.
Слід визнати, що віддане час навчання в школі неможливо назвати кращими роками життя. Але навчання не обмежується лише тільки тратою часу, просиджувати в школі. Старанні школярі будинку витрачають ще стільки ж часу і навіть більше, ніж пропалюють його, сидячи за партами в школі.
Добре, що подбали про здоров'я школярів і додали їм третій частина занять з фізичної культури. Але недооснащённость і недооборудованность шкіл перетворює ці благі наміри на профанацію. Проведене час в сидячій позі не приносить здоров'я. Зростаючі і розвиваються підлітки, накопичують хронічні недуги, що скупчуються за шкільні роки. У підсумку всі ці дитячі болячки перетворюються на хронічні захворювання і патології.
Зі шкільної лави як з конвеєра сходять неповноцінні не тільки в медичному плані, але в моральному і духовному відношенні, неосвічені громадяни. І все це відбувається при здоровому і зваженому, на перший погляд, прагненні віддавати дітям найкраще. Систему освіти і підходи у вихованні молодого покоління, взялися реформувати, але те, що прийнято називати реформами, обертається в руйнування всіх сформованих раніше підвалин, які все-таки приносили більше користі і мали позитивні результати.
Тепер діти займаються практично весь світловий день. Частину дня в школі, а решту - вдома. Залишається час тільки на сон. При такому режимі і розпорядку дня будь-якої нормальної і здорової людини можна перетворити на інваліда. У такій ситуації досить дивним залишається те, що ще частина підлітків, долаючи шкільні роки, виростають здоровими і стають повноцінними громадянами нинішнього божевільного суспільства.
Неосвіченість зараз не є тим пороком, який засуджувався раніше. Гроші замінюють розум і совість, тому недоліки освіти та виховання з легкістю загладжуються грошовими знаками неважливо якого походження.
Товстосуми купують благополучне дитинство для своїх нащадків, надсилаючи та визначаючи їх на навчання за кордон. Там в більш комфортних умовах діти проводять свої юнацькі роки. У разі повернення вони будуть управляти і керувати тими, хто не мав таких можливостей, щоб уникнути впливу реформованої системи освіти.
Так що для успішних і забезпечених громадян, все, що відбувається з системою освіти грає їм на руку і створює сприятливі умови, для своїх власних нащадків. Середа виконавців і найманих працівників, поповнюється «переучених» і покаліченими школою, нездоровими, але працездатними членами суспільства. Ось кому вигідно позбавляти дитинства дітей з незабезпечених сімей та середовища гастарбайтерів.