Ми звикли вважати, що діти, досягнувши семирічного віку, зобов'язані йти в школу. Але кожна дитина індивідуальна, далеко не всім підходить стандартне освіту і далеко не всі пристосовані для школи. У батьків є вибір, водити або не водити дитину в дитячий сад, але у всьому, що стосується школи, вибору немає. Чи справді це так? Чи має домашню освіту право на існування в сучасному суспільстві? Як облаштувати домашню школу і дати дитині якісні знання? Спробуємо відповісти на ці питання. Плюси і мінуси.
Як і у всякої системи, у домашньої освіти є свої переваги і недоліки. Ось деякі з них.
- Домашня освіта відповідає всім потребам індивідуальної особистості. Воно підлаштовується під дитину, а не змушує малюка долати стрес, пов'язаний зі змінами в житті.
- Домашня освіта дозволяє вибрати той навантаження, акценти, підходи до різних предметів, що в зазвичай школі практично неможливо.
- Домашня освіта дозволяє розвивати таланти і здібності саме вашої дитини.
- Так як увага педагогів зосереджено на одному учня, вони мають можливість краще оцінювати її успіхи.
- Домашня освіта допомагає швидше навчитися самостійно вирішувати ті чи інші завдання, тому що частина інформації доводиться добувати самому.
- Домашні освіта допомагає дитині зорієнтуватися у виборі майбутньої професії і вчасно зробити потрібний ухил.
- Будинки дитина обмежений у спілкуванні, що негативно впливає на його здатність до соціалізації.
- Дитина не вчиться долати труднощі, не бачить конкуренції, не може адекватно оцінювати свої здібності.
- Якщо ви не плануєте дуже замкнутий спосіб життя для вашої дитини, з часом у нього можуть виникнути труднощі в спілкуванні в більш старшому віці - в інституті, на роботі.
- Відомо, що найближчі друзі з'являються саме в шкільні роки, у домашнього дитини їх може не бути зовсім.
- Обмеження, неминучі при домашньому освіті, потурають інфантильності. Дитина дорослішає набагато повільніше, ніж інші однолітки.
Як підібрати педагогів.
Варто розуміти, що домашню освіту - дороге задоволення, адже вам, по суті, доведеться наймати репетиторів з кожного предмета, жоден з яких не можна викинути, навіть фізкультуру. Інакше дитина просто не отримає атестат. Якщо ваша дитина не відрізняється особливими здібностями, а у вас немає часу допомагати йому в навчанні, самостійно шкільну програму він не подужає. Тому до виборі викладачів потрібно підійти дуже відповідально.
Ви повинні бути впевнені не тільки в професійних, але й у людських якостях педагога. Домашня освіта не передбачає контролю з боку різних органів, крім рідкісних іспитів у школі, які необхідно буде здавати хоча б раз на рік. Якщо ви не готові залишити дитину наодинці з учителем на весь день, то цей не та людина, яка вам потрібен.
Викладач повинен адекватно оцінювати сильні і слабкі сторони знань вашої дитини.
Крім цього, педагоги не повинні займатися з дитиною домашніми завданнями. Частина роботи повинна залишатися для самостійного рішення, тому контролювати якість її виконання доведеться вам.
Учитель - це не одне і те ж, що домробітниця. Не намагайтеся навантажити педагога іншими турботами. У його компетентність входить тільки освіта, а походи по магазинах і прибирання залиште для себе або найміть помічника.
Фактично, немає такого закону, який би наказував обов'язково навчання дитини професійними вчителями. Завдання домашньої освіти - якісні знання, які пройдуть перевірку при шкільної атестації. Якщо ви впевнені в тому, що знаєте якийсь предмет досить добре, то зможете і самі займатися зі своєю дитиною. Для цього варто звіриться зі шкільною програмою і слідувати тим вимогам, які вона виставляє.
Домашня школа.
Навчання вдома дозволяє дитині відчувати себе більш вільно. Це і добре, і погано. У школі є певні вимоги до зовнішнього вигляду учнів, є спеціальні приміщення для занять, обладнання. При домашньому навчанні вам доведеться облаштувати одну з кімнат квартири під справжній клас.
У дитини повинен бути стіл і стілець, відповідний його віку і росту. Повинна бути дошка, крейда, місце для вчителя. Не припустимо, щоб дитина йшов на уроки в піжамі або вуличному одязі, нехай навіть йти йому потрібно всього лише в сусідню кімнату. Заведіть спеціальну форму, яку б малюк одягав виключно на заняття. Подбайте про те, щоб освітлення в кімнаті відповідало стандартам.
Розподіліть час так, щоб у дитини уроки чергувалися з відпочинком. Індивідуальне освіта дозволяє зробити заняття коротше або довше, але зміни повинні бути. Виходите з особливостей дитини, підлаштовуватися під нього і міняйте тривалість занять з його розвитком.
Не забувайте про необхідні медичних оглядах, щеплення, заліках та іспитах. Мета домашньої освіти - не тільки знання, а й атестат, який видадуть лише в тому випадку, якщо дитина буде відповідати встановленим нормам.
Звичайно, який спосіб утворення вибрати, вирішувати тільки батькам. Але непогано було б відштовхуватися від реальних потреб дитини. Якщо малюк здоровий, товариський, рухливий, добре ладнає з іншими дітьми і мріє про школу, чи варто позбавляти його можливості навчатися в колективі, нехай навіть система шкільної освіти здається вам недосконалою? Болючий, замкнутий дитина, швидше за все, буде краще відчувати себе вдома. Але і в цьому випадку постарайтеся, щоб додаткові заняття та гуртки давали йому можливість спілкуватися і заводити друзів. Тоді освіту піде на користь, не важливо, чи буде воно домашнім або стандартним.