Мабуть, «мачуха» - одне з са-мих страшних слів російської мови. У ньому все: і страшилки російських (і не тільки) народних казок, і стереотипні традиційні переконання, і, нарешті, жах дитини, що живе в кожному з нас, залишитися без найріднішої і найдорожчої чоло-століття на світі - без мами. Про те, якими повинні і якими бувають відносини вітчима, мачухи і дітей, а також про те, як зробити ці відносини гармонійними, читайте нижче.
Розмірковуючи про труднощі і жахи життя з «другою мамою», в основному беруться до ува-гу почуття дитини, падчерки або пасинка. А от про те, як непросто доводиться самій Мачеєм-хе, чомусь думають набагато рідше. Тим часом, їй теж доводиться несолодко. Особливо якщо мачуха ніяк не скидається хрестоматійного казкового персонажа, а навпаки, хоче жити в мирі, любові та злагоді не тільки зі своїм новим чоловіком, але і його дітьми.
Можна припустити, що якби потенци-альні мачухи ясно представляли, що їх очікує насправді, кількість повторних шлюбів у чоловіків скоротилася б на порядок. Але, на щастя чи на жаль, багато панянки і навіть цілком дорослі жінки, готуючись до весілля, предпоч-тануть заспокоювати себе нічим не підкріпленими надіями на «розважливість» і «доброжел-ність» потенційних пасинків і падчерок, а також власні таланти дипломата, педа-гога та дитячого психолога. Чи треба говорити, що повітряні замки зазвичай руйнуються відразу після весільної вечері? Але й це не найстрашніше. Куди неприємніше те, що жінка, обманула у своїх очікуваннях, як правило, починає злитися на дітей, намагається відплатити їм тією ж монетою і замість спроб налагодити відносини відкриває повномасштабні бойові дії. Що, есте-ного, ставить хрест на всіх надіях коли-небудь побудувати нормальну сім'ю і з цими дітьми, і з їх батьком. У той же час, тим майбутнім мачухи, які не боятися поглянути на реальну картину, вдається стати прийомним дітям якщо не другою мамою, то, принаймні, справжнім другом.
Перш, ніж увійти в чужий (так-так, будинок вашого майбутнього чоловіка для вас поки чужий, точно так само, як чужа його родина і його діти), згадайте приказку про статут і монастир. Згадали? От і не забувайте, бо в першу після початку сумісних-ної житті час вам доведеться узгоджувати з нею всі свої дії, вчинки та бажання. А щоб жити було трохи легше, постарайтеся не порушувати три основних правила.
Правило перше: все одно все буде по-іншому.
Так-так, ви можете скільки завгодно малювати собі ідилічний-ські картинки щасливого се-мейн побуту, уявляти, як ви всі втрьох (вчотирьох, впя-тером) будете читати один одному вголос, або разом вечеряти, або вести довгі розмови перед сном, або разом грати в сніжки і наряджати ялинку - на практиці все одно вийде рівно наобо-рот. Вечеряти в цій сім'ї звикли коли заманеться (а не забувайте, що ви приходите не на порожнє місце, яке тільки й чекає, щоб його облаштували, а у вже сформовану сім'ю), читати ніхто не лю-біт, а ялинку не ставлять зовсім. Найрозумніше, що може зробити новоспечена мачуха в цій ситуації - прийняти ті правила, які установ-лени в цьому будинку. Як, власне кажучи, і по-лагается всякому вихованому гостю. Так-так, ви поки ще гість, незважаючи на кільце на безіменному-ном пальці, штамп у паспорті і різницю в воз-расте між вами і дітьми. І господинею або хоча б повноправним членом родини не станете до тих пір, поки всі домочадці не визнають вас тако-виття. Самі і добровільно.
Правило друге: ніяких революцій.
Так, може бути, порядки в будинку вашого обраний-ника вас дратують. Можливо, вам здається, що нор-формальні люди просто не можуть жити в такому бруді, невлаштованості і вседозволеності. Може бути, ви навіть точно знаєте, як треба зробити, щоб усім стало краще. Відмінно. Сподіваюся, вам не при-дет в голову починати миттєву перебудову звичного укладу під гаслом: «Ну, тепер-то ми заживемо!». У такому випадку над нормальними відносинами вітчима, мачухи і дітей нависне найреальніша загроза.
Людина взагалі не любить і навіть боїться пере-мен. Тим більше не до вподоби йому зміни раптових-ні, агресивні. Але при цьому він нічого не має проти прогресу. За умови, що той буде вхо-дить в життя непомітно, потихеньку. Розумієте, про що мова? Уже своєю появою ви здорово змінили життя родини. І всім, хто до неї входить, доведеться звикнутися з новим наповненням життя. Дайте їм час, не поспішайте. Ніхто не закликає відмовитися від своїх планів назавжди - просто втілюйте їх м'якше. Краще, якщо ви дозволите змінам в будинку і у відносинах розвиватися поступово, з часом. Нехай вашою вирішальної ролі в них буде мінімум, принаймні, зовні. Так вам вдасться уникнути актив-ного опору, який є природний-вим для людей, що сприймають щось нове.
Правило третє: відносини передусім!
Часто виходить так: Мачеєм-ха погана не тому, що чогось вимагає від дитини, а тому, що вимагає цього відразу після весі-б, з порога. Ви прийшли в нову сім'ю і відразу отримали купу обов'язків: відтепер ви відповідаєте за догляд за чоловіком і його дитиною, за їх благополуччя, здоров'я, розвиток. Логічно було б припустити, що одночасно з зобов'язаний-ностями вам будуть надані права. Логич-но, але, на жаль, невірно. Ні дитина, ні навіть чоловік не готові одразу надати вам право і можли-ність карати, гудити. І це, загалом, неу-дівітельно: такі права даються тільки тим, кого люблять і чий авторитет визнають. Ні те, ні інше не можна отримати автоматично, показавши дитині штам-п в паспорті. Хороші відносини між вітчимом, мачухою і дітьми доведеться завойовувати.
А тому, як би не свербіли у вас руки взятися за виховання пасинка або падчерки, переможи-ті себе. Зрештою, перед вами не домашня тварина і не кактус, а жива людина, неза-мий і наділений всіма правами. На перших порах в сім'ї потрібно постаратися більше дбати про ваші стосунки з новими маленькими родичами, а розмови про користь і шкоду покарань і пред'являти-мих вимог краще залишити для чоловіка. Не забувайте, що будь-яка жорстка діяльність з боку мачухи, якою б справедливою вона не була, викличе образу у дітей і змусить сумніватися їх батька. Але не впадайте і в іншу крайність: чи не пи-тайт завоювати прихильність дитини, балуючи його і в усьому потураючи. У кращому випадку отримаєте презирство, в гіршому вам сядуть на шию, та так, що потім і за допомогою мужа не знімете!
Як з ним тепер спілкуватися?
Так, та ще задача! Пасинки і падчерки, часто самі того не бажаючи, здатні перетворити життя мачухи на справжнє пекло. На щастя, якщо жінка розуміє, чому діти поводяться саме так, а не інакше, їй трохи простіше впоратися з негативом.
Дитина постійно вимагає уваги тата. Дійсно, здається, що без тата цей ма-лиш і кроку ступити не може: вранці він хоче, щоб саме батько відводив його в дитячий сад, вечорами тільки від нього готовий прийняти казку, а у вихідні дні намагається заволодіти увагою тата безроздільно. У нього навіть можуть з'явитися страхи, яких раніше не було і справжня мета яких - привернути увагу батька.
Нічого дивного в такій поведінці немає. У дітей, які позбулися одного з батьків, справді виникають страхи - страх втрати любові другого батька. Їм властиво відчувати себе менш захищеними, ніж в «звичайних» повних сім'ях. Не дивно, що до вашого появи вони часто ставляться, як до виникнення конкурента, який загрожує зайняти їх власне місце лю-бімца. Надзвичайно яскраво це виражається в сім'ях, де батька з дитиною доводилося довгий час жити одним, а значить, дитина відчувала себе єдино лю-бімим і найважливішим для тата.
Що робити? По-перше, не конкурувати з дитиною за любов чоловіка. По-друге, не форсувати події. Якщо ви поведете себе правильно, рано чи пізно малюк зрозуміє, що йому нічого боятися і заспокоїться. По-третє, не залишатися осторонь. Так-так, якщо ви просто буде-ті дивитися з боку на те, як граються разом тато і син або дочка, то ризикуєте назавжди залишитися-ся тільки глядачем. Ви повинні будете зібрати всі своє самовладання (щоб не встати на стежку війни за любов глави сімейства), почуття міри (щоб не здатися дитині нав'язливою) і винахідливість (щоб відшукати такі функції, потрібні ре-Бенко, і з якими ви можете впоратися краще його батька). Що потрібно робити конкретно? Потрібно вибирати, дивлячись на ситуацію, що склалася. Головне - дати маляті відчути, що він не втратив, а придбав.
Дитина весь час порівнює маму з мачухою. Це найскладніше у відносинах вітчима, мачухи і дітей. Яким би ангельським не було ваше терпіння, але і воно може не витримати, якщо по сто разів на дню вам будуть повідомляти, що «мама це печиво пече смачніші», «а мама так ніколи не говорила» і, нарешті, «моя мама сама красива ». Як тут не зірватися? Та дуже просто: згадайте стару приказку «все пізнається в порівнянні» - вам напевно полегшає. Адже дитина сну-чала як слід дізнався маму (яка, до речі, якраз і була для нього безумовним авторитетом), а тільки потім вас. Ось і сприймайте ці срав-вати не як образу, а як спробу розповісти вам, як багато буває різних людей. Підтримайте тему і поцікавтеся, як саме готувала рідна мама, чому їй подобалося саме це і т.д. Якщо маються на увазі побутові речі, наприклад, спосіб приготування будь-якого блюда, то нічого не варто іноді й вторити маминим рецептом. Цим вам вдасться проде-демонстрували вашу повагу до мами дитини, УЗПО-коіть його, переконатися-дить, що ви не є конкурентом або ворогом. Коли ж зачіпаються більш принципи-альні речі, пов'язані з вашими поглядами на світ, то в такому випадку краще спокійно прийняти те, що таким поглядам, як у мами дитини, схильні не все. Поясніть, що люди бувають різні і ваші погляди трохи інші. Аргументуйте свою думку щодо принципового питання. Ви завжди маєте право думати саме так. Хоча і дитині теж дозволено обрати свою точку зору, а вам доведеться поставитися до цього з ува-женіем і розумінням.