Кожна людина хоча б раз у своєму житті відчував Відчуваючи-ня, що це життя втратила вся-кий сенс. Вона зупинилася біля само-го краю прірви і ось-ось впаде в безодню. Розбилася - не встигнувши про-Скочило небезпечний поворот. І не-важливо, які були на те причини. Важливо те, як не встигнути зробити останній вирішальний крок і дей-ствительно не впасти цю про-пащу. У будь-який, навіть самої безвихідній ситуації є вихід. Головне - не сумувати і спробувати подивитися на світ з оптимізмом. Пам'ятайте: рішення всіх психологічних проблем - всередині вас.
Світ валиться на дрібні кусоч-ки не тільки завдяки подіям, неприємним ситуаціям і пробле-мам. Іноді ми самі до-вершать розпочате. Самі доразрушаем те, що не зруйнували звалилися на нас неприємності і не-взгоди. Самі розбиваємо ці маленькі шматочки на ще більш дрібні частинки в надії, що з ними разо-б'ються і наші біди. Але це не так! Ми лише зруйнує-ем власне життя. Ми не дбаємо про те, що рано чи пізно з усієї цієї пилу і величезною купи мікроскопічні чеських осколків, розкиданий-них в моторошно хаотичному по-рядку, доведеться склеювати те, що було.
Вчасно зупинитися - мабуть, це головне завдання для тих, хто втрачає інтерес до життя. Нелегко? Так, нелегко. Але світ устро-ен якимсь чарівним обра-зом так, що нікому не так-ється більше проблем, не-взгод і страждань, ніж він насправді може пере-нести. І розуміння цього приходить тільки тоді, ко-ли все вже залишається поза-ді. Коли упущені багато можливостей і розгублено в порожню час. Звичайно, у важкий період, коли людину охоплює жах і безис-ходность, розуміти, що всі ці почуття та емоції рано чи пізно кануть в лету, і зовсім нелегко. Але, володіючи всього лише дещицею че-ловеческого оптимізму, можна впоратися не з самими пробле-мами - а з самим собою. Не забувайте про оптимізм - шляхи вирішення психологічних проблем.
Оптимізм - це якість, ко-лось не передається по наслед-ству. Він не дістається у вигляді подар-ка на день народження. Оптимізм - це якість, яка необ-обхідно в собі виховувати. Можливо, в якійсь мірі тут гра-ет роль самонавіювання. Але якщо людина налаштована на позитивний результат будь-якої справи, то навіть нега-тивний результат не викликає в ньому сильного розчарування. Оп-тімізм швидше вчить тому, що все, що не робиться, робиться тільки до промінь-шему. Тому навіть у найжахливіших обставинах чоло-вік, наділений цією якістю, зможе побачити вихід з служив-шихся обставин.
Якщо у вас ніколи не буде проблем, то ви ніколи і не уз-Знаєте, наскільки ви насправді щасливі. Якщо грунт ніколи не буде йти з-під ваших ніг, то ви ніколи не дізнаєтеся, наскільки твердо ви стоїте на ногах. Иног-да буває так, що без зіткненнях-ня з певними проблема-ми, людина ніколи не дізнається власний потенціал. Це як у дитинстві, коли народите-ли приводять дитину в музикальний-ву школу, а педагоги відкривають у ньому справжній музичний дар. А адже, якби батьки в силу власної ліні не взяли малюка за руку і не показали йому цей чарівний музичний-ний світ, то світ загалом міг би втратити ще одного генія. А ре-бенок б ніколи не дізнався, на що він здатний.
Без сумніву, краще, щоб в цьому житті відбувалося все саме так - спокійно і по-доб-рому. Але це було б справжнє чаклунство. Тому для багатьох людей їх власний потенціал відкривається тільки тоді, коли життя заганяє їх у капкан страху, образ, розчарувань, болю. Навіть наші дивні речі, які спали в нашій голові і серці, відкривають-ся нам тільки в певних си-туациях.
Якщо ніколи не опинятися у краю прірви, то можна ніколи не дізнатися, хто живе з ним поруч і хто справжній друг. Напевно, саме справжні друзі не дозволяють людино зробити останній крок у прірву. Людині, який виявився в непривабливій ситуації. Ко-ли його світ став схожий на беспрос-ветную темряву, іноді просто ну-дружин не рада. Чи не матеріальна по-міць - а просто слухач. Конеч-но, набагато приємніше, коли з вами діляться своїми перемогами і радос-тями. Але навчитися слухати про біди, розчарує ваниях набагато важливіше. Можливо, коли-небудь ви виявитеся єдиним страхувальним тро-сом, який дозволить комусь не оступитися. А пройде час, і хтось точно також міцно стисне вашу руку, щоб ви не впали в про-пащу разом з вашим зруйнованим щастям. Це начебто кругової пору-ки, коли люди простягають руку допомоги один одному. І таким чином ми іноді тримаємося за це життя завдяки друзям, близьким людям, родичам. А іноді завдяки тим людям, про яких ми і не поду-мали б, що вони здатні вислу-шать і допомогти. Різні ситуації - різні люди. І куди б не котився цей світ, на думку багатьох, кожен з нас здатен бути безкорисливим і надійним другом. Не тому, що ми сподіваємося отримати коли-небудь таку ж допомогу. А тому, що ми просто не бажаємо втратити віру в людей і самих себе.
Є ще один відмінний помощ-ник - це час. Час дії-кові лікує все. Комусь часу треба більше, комусь - менше. Але в будь-якому випадку, з часом всі рани зарубцьовуються. Саме час дає нам зрозуміти, що всі наші проблеми стали лише очеред-ним життєвим етапом, протягом якого ми встигли чогось на-вчитися. Бути терплячими або силь-неї. Відповідальніше або суворіше до самих себе. Ніжніше або спокійніше, впевненіше або розумніші. Проходить час, і ми починаємо розуміти, що набули важливого досвіду, но-ші якості і стали по-іншому дивитися на навколишній світ. Може бути, тому що одного разу заглянули у прірву відчаю? Всього одну мить, всього один погляд - і нам знадобиться багато вре-мени, щоб забути те, що ми побачили на самому дні цієї жах-ної прірви. Але у людській пам'яті є одна унікальна ка-кість - дуже часто людина не пам'ятає неприємних моментів сво-їй життя. Може бути, це можна порівняти з тим, що жінка прак-тично не пам'ятає того болю, яку вона випробовується-кість під час народження дитини. Тобто вона точ-але знає, що було дуже боляче. Але не пам'ятає, як це було. Так і ми можемо пам'ятати про те, що колись нас наздогнали біль і страх. Але ми не пам'ятаємо своїх відчуттів. Як буд-то в нашій пам'яті сраба-ють якусь подобу за-захисної функції, щоб пережитий Страх не беспо-Коил нас все життя. Тому час - це хороший союзник.
Як казала одна з найвідоміших і найулюбленіших жіночих героїнь в самому кінці роману про божевіллі, любові і пошуку щастя Скарлетт О'Хара «Я подумаю про це завт-ра». Перш, ніж зробити останній крок у прірву - випийте келих любимо-го вина. Поговоріть з промінь-шей подругою, подивіться гарний фільм і поплачте в подушку. Може бути, прокинувшись вранці, ви співай-мете, що ваше завтра під-каже вам інше рі-ня проблеми? І цих завтра може бути скільки завгодно. Рівно стільки, скільки вам пона-добится, щоб відійти від краю про-пасти на кілька кроків назад.
Нікому не хочеться бажати ис-випробовують на собі негаразди судь-б, потрапляти в неприємні істо-рії, втрачати власне щастя. Але світ надто складно влаштований. А людина занадто багато вимагає і від самого світу, і часом від са-мого себе, щоб все життя хаті-гать невдач і відчаю. Звичайно, не варто за кожним кутом бачити чорну кішку і боятися кожного ризикованого заходу. Адже постійне занепокоєння - теж не кращий варіант для будь-якої людини. Бути готовим до непри-ятность і постійно їх побоюються-ся - це зовсім різні речі. І глибина прірви теж у всіх може бути різна. Може бути, іноді навіть не варто в неї заглядати, щоб не розчарує-вивала, якщо не доведеться уви-діти дна. Варто пам'ятати лише про те, що будь-яка людина в цьому світі комусь дуже потрібен. Хтось завжди буде чекати його, любити і вірити в нього. Хтось, заради кого варто вчасно зупинитися. Або хтось, кого необхідно під час зупинити. Життя - це, конеч-но, не казка і не популярна ме-лодрама. Де в останній мо-мент на допомогу головному герою самим неймовірним чином при-ходить саме той, хто не дає йому зробити останній крок. А з іншого боку - хіба нам не хочеться вірити в казки? І цілком веро-ятно, що така віра здатна пре-долати будь-які прірви, рас-стояння, простору, негаразди і неприємності. Тому що ми самі - теж трохи чарівного-ки. Щонайменше, для когось одного, хто щиро в нас вірить.