Як виховати свою дитину успішним

Програму можна закласти в машину, яка явтляется чистим аркушем. З людиною це неможливо, адже навіть немовлята име-ют вроджені властивості, які від-личают їх від інших людей: будова психіки, фактори здоров'я, риси ха-рактер. Канадські вчені досліджень-Чи більше 100 пар однояйцевих близнят-цов і виявили у 85% величезна кількість відмінностей, хоча, здавалося б, такі діти повинні бути схожі один на одного як дві краплі води. Відо-стние психоаналітик Станіслав Гроф вважав, що внутрішньоутробна життя, ро-ди і перший досвід "земної" життя за-кладивает ядро особистості людини: його вміння реагувати на труднощі, до-довіра до світу, оптимізм чи Песси-мизма. Саме тому сучасна гуманітарна психологія вважає, що програмування повинно бути сугу-бо індивідуальним. Причому завдання батьків - насамперед зрозуміти ре-бенка, його інтереси і схильності і лише після цього давати емоційний-ву установку на успіх. Інакше про-грами може "не прижитися" або навіть нашкодити дитині.

Помилка в сценаріях

На популярному рівні, проводячи аналогії з казками, про батьківський програмуванні світу розповів з-Вестн психолог Ерік Берн. У своїй книзі "Люди, які грають в ігри" він показав, як формується життєвий-ний сценарій людини. За його спостеріга-відальності, багато сліпо копіюють жиз-ненную програму своїх предків або ж "вбудовуються" в чийсь сценарій. Недоліком такого способу життя Берн вважав те, що люди відчувають внутрішній дискомфорт. Порятунок він бачив у психоаналізі, який допоміг би людині зрозуміти, чого він хоче сам. Берн вважав, що більшості народите-лей не заважає психологічна кон-сультації, адже, перебуваючи в болоті соб-ного сценарію, вони не дозволять виховати свою дитину успішним і дати йому стати творцем свого життя.

Другий поширеною помилкою програмування психологи вважають бажання батьків виховувати ре-бенка від протилежного: дати йому те, чого не вистачало самим батькам в дитинстві, або ж не робити того, що їх травмуються-валі. Якщо мова йде про відмову від тако-го зла, як побої чи алкоголізм, то рішення, безумовно, правильне. А от коли справа доходить до: "Я не вивчив англійську мову, і в мене життя не склалося. Так що ти повинен орга-тельно це зробити" або: "Ось мені не дозволяли ходити на танці, а ти обов'яз-ково будеш ними займатися ", то це може призвести до сумних по-наслідків. Психологи стверджують, що негативний досвід вчить нас, як не треба, але не дає уявлення про те, ЯК треба. Як свого часу зауважив Михайло Жванецький: "... загалом, життя моє, синку, не вдалася. Единст-венное, що в мене є, - це життя-ний досвід. І ось його-то я і хочу пе-Реда тобі ... "Тому спроби вос-пітивать від протилежного закабаляють дитини не менше, ніж будь-які жиз-ненние сценарії.

Третя проблема батьківського про-граммирования - це бездумне сле-дование авторитетам. Школа вимагає - підкоряйся. Бабуся побоюється - ви-конувати. Як показують досліджень-ня, 70-80% успішних людей були в дитинстві нестерпними бунтарями. А шкільні любимчики частенько про-зябают на посередній посадах і скаржаться на депресію. Як у Мініа-тюре Петросяна: "У трієчника - квар-тири та машина, у відмінника - лисина, окуляри і золота медаль за закінчення школи". І справа тут не в тому, що вчитися шкідливо. Просто дитина, яку позбавили волі, позбавляється самосто-ності і кмітливості - під взрос-лій життя йому доводиться нелегко.

Як бачите, основні помилки ро-дітельского програмування сво-дятся до того, що дитину вільно чи мимоволі намагаються вмонтувати в будь-яку систему без урахування його інтересів. Через ці перепони пробиваються толь-ко справжні бійці, та й то з втратами по частині самооцінки чи здоров'я. Так-вайте ж якщо вже програмувати де-тей, то правильно.

Зрозумійте, що ЙОМУ ПОДОБАЄТЬСЯ

Перш за все, психологи радять розібратися в інтересах і схильностях дитини. Причому робити це краще всього за допомогою спеціалі-ста, адже самі батьки в душі вже ві-дять сина чи доньку спортсменом, ад-вокатив, художником ... Якщо ваша дитина тільки що пішов до школи або ж зовсім дошколенок, рано говорити про те , як виховати у своїй дитині успішність. Можна вибрати лише напрямок цікавою дитині діяльності. За чим вам неодмінно слід поспостерігати?

- У яких заняттях дитина неуто-мім? Зазвичай навіть дошкільнята про-являють свої схильності досить чет-ко. Можна помітити такі інтереси: розкладати і сортувати; організовує-вивать гри; будувати конструкції; Чи-цедействовать ... Будьте уважні: записувати в художники всіх любите-лей малювання - передчасно. Подивіться, що саме зображує дитина. Творчість нерідко просто спосіб виплеску емоцій.

- Що він робити не буде ні за що? Не треба пов'язувати небажання читати або займатися спортом з лінню. По-дищіте цікаву для дитини книгу, відповідний вид спорту (є діти, не здатні до якихось груповим або індивідуальним видам, це норма).

Психолог допоможе правильно ін-інтерпретувати ваші спостереження, а також доповнить їх за допомогою спеці-альних методик. Почніть розвивати в дитині саме те, до чого він схильний. Не треба боятися, що він виросте льон-тяем, якщо не буде через силу робити те, що йому не вдається. Стати спеціалі-стом в "чужий" області складно, до чого ж витрачати на це дорогоцінні сили?

Розвивати здібності дитини - не значить усунути його від інших ви-дів діяльності. Наприклад, спосіб-ному до шахів хлопчикові все ж нуж-но ходити в школу і займатися фізичними видами спорту. Просто дайте можливість дитині вибирати і намагайтеся в міру сил підтримувати його захоплення морально і материаль-но: купуйте і читайте разом книги по улюбленої теми, відвідуйте музеї, ходите на спортивні матчі. "Побіч-ним ефектом" від такого цільового раз-витку буде ваше взаєморозуміння.

УНИКАЙТЕ негативних установок

Психологи багато працюють з ро-дителями для того, щоб привчити їх стежити за своєю мовою. У кого з нас в серцях не виривалося: «Що ж ти нічого не міркуєш?» Або «Нічого в тебе не вийде!» Опитування показують, що 90% людей відчувають невпевненість у своїх си-лах саме через подібних установок. Психоаналітики стверджують: у біль-шості невдах є своя "клю-чевая фраза", яку в підсвідомість заклали батьки, і вона тисне на лю-дей, коли їм потрібно прийняти рішення.

Навчіться "ловити себе" до того, як з мови зірвалася негативна установ-ка, і ... говорите дитині те, що думаєте, спокійно, з допомогою "я - повідомлення": "Я боюся, у тебе нічого не вийде, тому що я теж два рази кидала сек-цію і так нічому не навчилася ". Така форма "я думаю, я боюся" сприймаються-ється як інформація про вас, а не про-грами для дитини - це важливо. Обмежте вказівки з часткою "не". Привчіть себе замість "не шали" гово-рить "поводься спокійно". Специалис-ти з НЛП стверджують, що в 95% слу-чаїв діти не чують "не" і не сприймають програму. До того ж вказівку "що робити" завжди зрозуміліше, ніж "чого не робити".

ГОВОРИТЕ З ДИТИНОЮ НА ОДНОМУ МОВОЮ

НЛП та інші напрямки гу-манітарного знання стверджують, що у людей є сильні і слабкі канали сприйняття інформації. Комусь простіше сприйняти установки у формі усного логічного аргументу. Хтось віддає перевагу яскравий емоційний приклад. Інші дітки набираються зна-ня тільки з особистого сенсорного опи-та. Поспостерігайте за дитиною: воз-можна, ви з ним говорите на різних мовах? Класичний приклад - такий анекдот: "Мама:" Синку, давай, я в тебе вірю! "Син:" Мама, вірять у те, чого не існує. А я - існую ". Мама оперувала емоціями, а дитина - логікою. Їй слід було б сказати:" Ти добре підготувався до змагання, я впевнена: ти переможеш ".

Як дитина намагається домо