- Ви настільки сентиментальні?
- Дуже, є картини, які дивлюся по багато разів і, переглядаючи, знову плачу. Наприклад, фільм "Гавана" з Робертом Редфордом на мене справляє таку дію. - Оля, в основу сюжету "Дистанції" покладена історія нашої олімпійської чемпіонки Світлани Мастеркової. Ви давно знаєте Світлану?
- Так, знайомі вже п'ять років. Ми були на "Кінотаврі", сиділи в одному з приморських ресторанчиків, і у нас зі Світланою зав'язалася задушевна бесіда. Вона розповіла мені історію свого життя, починаючи з самого дитинства. Відразу стало ясно - це кіно, і вигадувати нічого не доведеться. Історія в режимі спогадів. - Чим зачепила вас доля чемпіонки?
- Зачепила своєю трагічністю, бо це історія людини, яка, стоячи на п'єдесталі, плаче вже не від радості перемоги, а від втрати коханої людини. Жінка, яка хотіла любові, але в результаті залишилася на самоті. У цій картині глядачів насамперед, повинна зачепити людська історія героїні, яка, всупереч обставинам, зуміла стати легендою.
- Важко бути продюсером фільму і одночасно зніматися в головній ролі?
- Так, були певні протиріччя. Припустимо, як актриса я зробила б чотири дубля, а як продюсер - могла дозволити тільки два. Але про те, що я вступила на цей шлях, абсолютно не шкодую. Картина, звичайно, була важка. Починаючи від пошуку грошей і закінчуючи написанням сценарію. Я вдячна за допомогу і підтримку Михайлу Юрійовичу Борщівському та В'ячеславу Олександровичу Фетісову.
- Хто режисер фільму?
- Їх відразу два: Борис Токарєв і Людмила Гладунко.
- А як у вас самої складаються стосунки зі спортом, займаєтеся чим-небудь?
- На жаль, до цього не займалася. Але перед зйомками довелося багато тренуватися з тренером нашої збірної Сергієм Осиповим. Він хвалив мене і надихнув на серйозний підхід до спорту.
- Писали, що ви отримали серйозну травму під час зйомок?
- Так, було таке. Причому у мене навіть травма була майже як у Свєти, і навіть на тій же нозі. Тільки у неї стався розрив ахіллового сухожилля, а в мене - дуже сильне розтягнення.
- Як же ви знімалися з такою травмою?
- Було незвичайно важко і дуже боляче, тому що пік зйомок припав якраз на період лікування. Мене лікували, робили якісь немислимі уколи - згадую цей час з жахом. Але я відчувала тепло і дружню підтримку спортсменів, вони постійно допомагали мені, заспокоювали, і я знала, що добіжу до кінця.
- Світлана Мастеркова часто з'являлася на зйомках?
- Так, практично постійно. Вона була нашим консультантом, давала поради, показувала і підказувала багато чого.
- Могли б ви уявити себе в якій-небудь іншій професії, не пов'язаної зі сценою та кіно?
- Не можу, абсолютно точно. Кіно для мене - сенс життя, висока хвороба.
- А в режисурі спробувати себе не збираєтеся?
- Думала про режисуру завжди і планомірно йду до цього. Режисер - це найбільша професія, потрібно зуміти зачепити людину своїм баченням світу.
- У яких стосунках ви з театром?
- З театром у мене "прохолодні" відносини. Кіно цікавить мене набагато більше. У ньому мене приваблює абсолютно все: технологічний процес, можливість щось придумати, втілити в життя. Дай бог, щоб наше кіно і далі розвивалося такими темпами.
- Який з останніх фільмів справив на вас враження?
- Давно вже нічого не дивилася, немає часу. З торішніх мене потряс фільм Гаріка Сукачова "Свято". Як глядач я просто сиділа і ридала.
- З якими режисерами хотілося б попрацювати?
- Мені подобається працювати з режисером Олексієм Пімановим. Ми добре розуміємо один одного, легко вирішуємо всі творчі й технічні завдання. Нещодавно ми з ним працювали над картиною "Три дні в Одесі". У мене залишилося сильне враження.
- У вас як у продюсера вже є нові проекти?
- Так. Зараз закінчується робота над другим фільмом, який я продюсувала. Робоча назва картини - "Освоєння життя". Сценарій Олени Райській, а режисер фільму - Михайло Шевчук. Неймовірно красива історія кохання у дванадцяти серіях. Російський варіант "Віднесених вітром". Читала сценарій і плакала.
- Коли ви все встигаєте?
- Просто займаюся тільки роботою. З відпочинком все ніяк не виходить, сім років вже не відпочивала.