У Х'юстоні погрожують випустити закон, що забороняє «погано пахне» (читай, рідко миється) людям відвідувати бібліотеки. Завдяки любові росіян до "мила запашного і рушникові пухнастому" таке не загрожує. І, хоча ранковий душ перейшов у розряд безумовних рефлексів, на питання про те, яке буває мило, кожен перший відповість: дитяче, туалетне і господарське. І все? Це непорядок. У даній статті викладено все про мило - розширюємо свій «мильний» кругозір. Нагоді всім.
ИДИ ТИ В ЛАЗНЮ.
Взагалі посил нехороший. Втім, мно-Гії і багато поколінь людей ходять туди з превеликим задоволенням і без всяких задніх думок. Взяти хоча б той же Рим з релаксуючим термами, де вже в IV столітті до нашої ери знатні патриції змивали з тілес бруд шматочками добре відомого нам мила. Сьогодні вже ніхто не пам'ятає, від-куди воно взялося. Однак за право нази-тися історичною батьківщиною мильних пу-зирей борються як мінімум дві країни. Якщо вірити Геродоту, скіфські жінки розтирали в порошок деревину кипариса і кедра, додавали воду і ладан і отримували прообраз рідкого миючого засобу. Стародавні єгиптянки не відставали в зображені тательной: з букової золи та козячого сала вони варили щось на зразок помади і вико-вали її для миття тіла і волосся. Хто знає, може, десь в далекій глибинці хтось все ще змішує золу і козяче са-ло. Або по-старому миє голову госпо-венним милом. Але сподіваємося, що левова частка наших прекрасних дам із задоволенням пожинає мильні плоди цивілізації.
МИЛОВІДНАЯ ОСОБА.
Ті, хто ще зі школи пам'ятає формули всіх можливих мив, може зі спокійним серцем переходити до наступного поділу-лу. Ми ж заглибимося в хімічні нетрі. Ненадовго.
Традиційно головний банний продукт ва-рят з тваринних жирів і лугу. Раніше миловари використовували яловичий або бару-ний жир, сьогодні - норковий, а також хлоп-ковое, соєве і кокосове масла. Саме за змістом останніх, найбільш доро-гих і корисних компонентів, визначають сорт мила.
Як і у випадку з відомим афоріз-мом Козьми Пруткова, не все те, на чому на-писано «мило», таким є. Напри-мер, тваринного жиру або яких би то не б-ло інших природних компонентів в ньому може і не бути. Це, втім, не повинно лякати шанувальників всього натурального: синтетичні лазневі шматочки часом дають фору своїм братам-натуралів. Головний рецепт «Куховарська-миловарній» книги гранично простий: підігріваємо жир або масло і додаємо луг. Вона-то, власне, і викликає найбільше нарізна-каній і суперечок з боку дерматологів, що б'ються за здоров'я нашої шкіри. Справа в тому, що шкіру людини покриває найтонша жирова плівка. Під час уми-вання так звана вільна луг, особливо щедро представлена в дешевому милі, змиває разом із забрудненнями і цю природну захисну оболонку. І, хоча здорова шкіра здатна досить би-будів відновлювати втрачену мастило, не лінуйтеся ретельно змивати мильну піну. Залишки лужного розчину можуть викликати роздратування і навіть запалення. Щоб їм запобігти, шукайте в списку інгредієнтів ланолін і спермацет.
Шило на мило.
Мило буває тверде та рідке, гліцерил-нове і туалетне, лікарський та антибактеріальну і, нарешті, всім відоме господарське. Куди нам стільки? Давай-ті рахувати.
На сухість і зневоднення шкіри жалу-ються до 60% мешканок великих міст. Для тих з них, хто не готовий змінювати милу з молочком для зняття макіяжу, опти-мінімальний варіант - красиве прозоре мило з гліцерином. Завдяки спеціальній технології, за якою виготовляють цей сорт, шматок стає схожим на кристал, а входячи-щий до його складу гліцерин не тільки ув-лажняет шкіру, але і пом'якшує жорстку воду. Безпрограшний варіант для неженок - дитяче мило. Йогурт і соєве молочко, якими воно так багато, підходить навіть для самої чутливої шкіри малюків. Що вже говорити про нас? Несподівана новина для тих, хто, поклавши руку на серце, може назвати свою шкіру зрілої або в'яне! Незважаючи на рек-ламние слогани деяких компаній, які обіцяють за допомогою мила «згладити дрібні зморшки», це навряд чи можливо. Жодному милу на світі не під силу по-бороти час. Це все-таки прерогатива кремів і сироваток. А ось надати тонізі-рующий або підтягуючий ефект - за-просто! На це можна впевнено рассчіти-вать, якщо на упаковці вказані наступних щие компоненти: цитрусові масла, на-вар морських водоростей, паростки пшоно-ці, масло троянди. Ще б добре знайти в числі інгредієнтів вітамін Е, захищаю-щий шкіру від несприятливого воздейст вія навколишнього середовища. Цей варіант вам теж «ні до ли-цу»? Тоді спробуємо мило, що входить до складу легендарної 3-ступінчастою систе-ми по догляду за шкірою. Його ніжна шелковіс-тая піна не содер-жит воскових наповнювачів, які мо-гут подразнювати шкіру.
Вся в милі.
Радянської жінці пропонувалося при-приймати ванну або відвідувати баню раз на тиждень. Але як утриматися від підбадьорливого душу вранці або розслаблюючій ванни ве-чером? Проте дерматологи вважають, що надмірно старанно намивати шкіру шкідливо. Тому й до вибору мила для тіла потрібно підійти не менш серйозно. Ви не помилитеся, якщо зупините свій вибір на милі з ко-ріцей, гвоздикою або чорним пер-цем. Для особи його вплив може бути занадто інтенсивним, зате тілу до-виконавчий пілінг і тонізірова-ня не зашкодять.
У чому взагалі різни-ца між милом для обличчя і тіла? Якщо не заглиблюватися в подробиці, то справа у змісті мильної основи: 70% - для тіла, 30% - для обличчя.
Другий безпрограшний варіант для ті-ла - мило з банної лінії ваших улюблених парфумів, наприклад, L'Air Du Temps від Nina Ricci. Його запах підтримує і доповнює аро-мат основного парфуму. Та й хто ще по-може зібрати букет з жасмину, гарденії, ірисів і хризантем в холодну пору року, що не улюблена косметична марка? Парфумоване мило підніме настро-ение, але хто ж подбає про практичну сторону питання?
Багато в чому завдяки рекламі багато хто з нас і не уявляють, чим ще можна мити руки, що не антибактеріальним ми-лом. Щоб мило змітала все бактерії з льоту, в нього додають триклозан, а він кровний родич карболової кислоти. З'ясувалося, що не так вже й безпечний цей вбивця мікробів. У Європі, наприклад, його взагалі не рекомендують застосовувати в кос-метичних виробах. Але проблема навіть не в цьому. Цей самий триклозан має погану звичку винищувати все без раз-бору: і хороші мікроби, і погані. Поетів-тому таке мило краще використовувати не частіше разу на тиждень, і то лише в тих випад-ях, про які нагадує реклама: кон-такт з хворими, тваринами, сильні за-бруднення. А на кожен день краще ви-брати більш щадну програму.
Строго дозовано.
І наостанок - про консистенції! Приходячи в ресторан або кафе і вирушаючи в дамську кімнату, ми обов'язково знайдемо там витончений флакон-чик з дозатором: кускове мило в гро-ських місцях не в честі. Може, і нам від-здаватися від нього на користь рідкого аналога? У чому взагалі різниця?
Один від одного вони відрізняються технологією виготовлення. Образно кажучи, рідке мило - коктейль поверхнево-актив-них речовин і корисних добавок. Со-свідчить, що в рідину набагато про-ще вводити речовини, отже, воно багатше за складом. Свої преиму-вин є у кожного мила: рідке - більш гігієнічно у використанні (бакте-рії не стрибають з руки на руку) і еко-номічних за рахунок вбудованого дозатора. Воно застраховано від «смиліванія» і розмокання, а флакон можна легко наповнити заново. Саме тому його й використовують там, де необхідно більш уважно стежити за гигие-ною. Удома ж можна без побоювання поль-тися звичним брусочком. Він більш компактний, і йому не загрожує розлитися. До того ж, його так зручно брати з собою в дорогу.