Чи віддавати дитину на виховання бабусі і дідуся

Зараз багато чого змінилося, але традиція віддавати дітей на виховання бабусі і дідуся в багатьох сім'ях збереглася, теж від безвиході. На той мінімум, який платить держава матерям, можна хіба що підгузників купити, а як жити, якщо у чоловіка низькооплачувана робота? На одну зарплату навряд чи прогодуєш як мінімум трьох людей, але ж у когось по двоє і троє дітей, якщо не більше. Ось і постає дилема віддати дитину в садок або бабусі і дідуся на пенсії.
Але така обстановка складається не у всіх, є сім'ї, в яких чоловік в змозі забезпечити всю сім'ю на час декретної відпустки дружини. А адже деякі і в таких випадках віддають віжки виховання дитини в бабусині руки, від власного небажання перетворюватися на закореневшую домогосподарку-Дуньку Кулакову- мати сімох дітей. А є ще й третя категорія - вони самі виховують своїх дітей, не дозволяючи бабусям-дідусям втручатися в цей творчий процес. Який варіант найбільш сприятливий для вашого малюка, кожна мати в змозі сама визначити, дивлячись на саму дитину. Отже, давайте ж розберемо всі плюси і мінуси всіх трьох позицій.
Відразу обмовлюся, мені ближчий варіант, коли батьки самі виховують своїх дітей, але тут теж є винятки. Як ви думаєте, що найголовніше для розвитку дитини поки він ще маленький? Звичайно ж, його психологічний спокій і відчуття безпеки. Чи не новомодні розвиваючі заняття, а саме внутрішній світ маленького чоловічка. Всі наші проблеми і психози зберігають своє коріння в дитинстві, це свого роду фундамент, як правильно і надійно ми його закладемо, залежатиме подальше життя нашого чада. Любляча мати і толь до вона в змозі дат ь дитині всю теплоту і ласку, необхідну йому в цьому віці. Але ж є й неблагополучні сім'ї, що п'ють матері та інші категорії, яким не зовсім є діло до внутрішнього миру та розвитку їхньої дитини, от саме в такому випадку, якщо, звичайно ж, бабуся більш-менш осудна, маляті буде краще і комфортніше зі старшим поколінням, ніж з не відбулися батьками.
Коли ж у сім'ї не вистачає коштів, оптимальним варіантом було б почекати, коли дитина стане більш-менш самостійним (вміє ходити на горщик, їсть сам, може сказати, що йому потрібно), і тоді зі спокійною совістю віддати його в дитячий садок. Звичайно, всі дітки розвиваються по-різному, у когось цей період настане раніше, у когось пізніше, середній же показник десь 1,5-2 роки.

Що стосується загальноприйнятої думки, що жінка домогосподарка з часом тупіє і стає нецікавою своєму чоловікові, то це дурниці. Дорогі жінки, зрозумійте, все залежить тільки від вас самих. Якщо ви і до заміжжя не блищали розумом і кмітливістю - починайте самовдосконалюватися зараз, способів для цього не злічити, ну якщо ж у вас були всі дані творчої та цікавої натури, повірте, нікуди вони від вас не дінуться.
Бабусі, дідусі це, звичайно ж, добре, але все ж це наші діти і не варто свої обов'язки перекидати на них. Вони своїх дітей вже виховали, їм теж на пенсії хочеться віддихатися трохи від суєти життя, пожити хоч останні роки для себе і в своє задоволення. Тим більше, що лікарями вже доведено, що діти, які живуть зі старшим поколінням частіше схильні до хвороб. З віком такі якості характеру, як обережність переходять в тривожність, ощадливість - у скнарість, нетовариськість - у замкнутість і ін. Ось від цього і підвищена увага, що нагадує одержимість, внаслідок чого дитина повільніше розвивається і розуміє деякі життєво важливі речі. Вічне кутана, щоб було тепліше, в результаті дитина потіє і застуджується, туди не ходи, це не роби, це не їж і т.д. до нескінченності.

Бабусі й дідусі набагато мудріші нас, та й життєвого досвіду у них побільше, тому вони вважають, що тільки вони знають, як правильно виховувати підростаюче покоління, часом забуваючи, що часи вже не ті. Звичайно, нам не обійтися часом і без їхніх порад, але, як кажуть, хороша ложка до обіду!
Тому, якщо ваша дитина і проводить більшу частину часу з бабусями-дідусями, то постарайтеся в ваших відносини знайти компроміс, щоб надалі не сперечатися в присутності малюка, чиє виховання головніший.