Початкова школа - особливий період у житті, як дитину, так і батьків. В цей час можуть виникнути великі проблеми у маленького школяра. То тут, то там чути уривки розмов про складні програмах і високих навантаженнях, відносинах з вчителями та однолітками. Є батьки, у яких при слові «школа» завмирає серце і в душу закрадається тривога. Це батьки маленьких школярів, в першу чергу тих, у яких вже є які-небудь фізіологічні особливості та проблеми. Або ж вони можуть виникнути при навчанні. Хотілося б порадити ро-дитель взяти себе в руки, заспокойся-ить і підтримати свою дитину.
Дитина - лівша.
До дворічного віку всі діти без будь-яких незручностей зазвичай однаково користуються обома руками. Перевагу ле-вої або правій руці віддається вже в більш старшому віці. Найчастіше лівшами стають хлопчики (приблизно, кожен десятий). У радянські часи таких дітей у школі обов'язково перевчаючи-ли. Але ні до чого хорошого це не призводило. Травмувалася психіка дитини, виникала за-тримка навичок читання, письма, малювання, могло з'явитися зай-кание. Зараз ставлення до ліворуких змінилося. Вибір лівої руки - це не примха дитини, а особливості роботи його голів-ного мозку. Такі діти дуже ра-Німи, неординарні, найчастіше творчо обдаровані і дуже тонко сприймають навколишній світ. Серед знаменитостей теж багато шульг. Наприклад, англійська королева Єлизавета, великі скульптори і художники (Мікеланджело, Леонардо да Вінчі), відомі арти-сти.
При вступі до школи сто-ит попередити вчителя про цю особливість своєї дитини, кото-рую необхідно врахувати при рас-сажіваніі дітей за партою. Це потрібно для того, що-б вони не заважали один одному при листі. Навіть якщо ваша дитина припускає-читає діяти лівою рукою, то йому варто розвивати і праву. Можна ліпити, в'язати, вчитися грати на музичних інструментах. Одним словом, виконувати такі види робіт, де потрібен узгоджена дія обох рук.
У дитини є порушення зору.
Вік вступу до школи збігається у часі з періодом функціо-нальної нестійкості органів зору. Початок навчання, в той же час, пов'язане зі значною-ним зростанням навантаження на очі. Приблизно близько п'яти відсотків дітей ще до вступу до школи мають проблеми із зором і носять окуляри. Ще більше входять в групу ризику по розвитку бли-зорукості. Батькам не варто беспоко-иться. Вчителі повинні спільно з ме-медичний працівник школи підібрати оптимальну схему рас-сажіванія з урахуванням ступеня нару-шення зору і росту дитини.
Дитина хвора на цукровий діабет.
У школі нові враження, підвищені психологічні і фізичні навантаження. При правильному лікуванні і дієті у школярів зберігається хороша працездатність. Тим не менш, необхідно уникати великої фізичної або нервово-психічного навантаження. У зависи-мости від стану дитини лікар може призначити йому заняття фізкультурою в підготовчій групі. Спортивні тренування та участь у змаганнях запре-щаются. Хворій дитині варто завжди мати при собі своеобраз-ний «паспорт діабетика», в ко-тором зазначені його прізвище, ім'я, адреса, діагноз, дози і час вве-дення інсуліну. Якщо дитині ста-ні погано, і він втратить свідомість, такий документ допоможе надати йому правильну своєчасну допомогу. Можна замовити дитині спеціальний браслет або жетон, на якому вигравіювати його фа-мілію, ім'я, адреса і діагноз.
Дитина за темпераментом дуже повільний.
Багато батьків хвилюються, що це стане причиною його неуспішності. Приблизно половина дітей з яких-небудь причин не справля-ється з темпами, які вимагають від них дорослі. А кожен деся-тий дитина явно повільніше інших. Причин тому може бути безліч. Це і хвороба, і функціональна незрілість нерв-ної системи, і особливості темпераменту, і захисна реакція. Неправильно розглядати таку поведінку дитини як упертість, непослух. Адже при доста-точну кількість часу він виконує завдання. Таких дітей не можна квапити, це ще більше загальмовує їх. Труднощі у повільного дитини, звичайно ж, будуть. Йому буде складніше ви-конувати завдання на уроках, ко-ли є обмеження за часом. Адаптується така дитина теж довше. Але у повільних дітей є свої переваги: завдання вони виконують більш ретельно, старанно і вдумливо.
Займайтеся з маленьким школярем вдома, і з часом все стане на свої місця. У дітей з переважанням гальмівних про-процесів навички здобуваються з запізненням приблизно на один ме-сяц. Але зате вони дуже міцно закріплюють-ся і не зникають при неблагопр-ятних умовах.
Дитина дуже активний.
Маленькі школярі, особливо першокласники, мо-гут утримувати увагу не бо-леї 15-20 хвилин. Потім вони починають крутитися, шуміти, грати. Двига-тельное занепокоєння - нормаль-ная захисна реакція організму дитини, яка не дозволяє йому доводити себе до перевтомлені-ня. Взагалі про перевтому ма-Льонька школяра може говорити погіршення почерку, збільшення числа помилок, «дурні помилки», уповільнення темпу мови. А ще неуважний-ність, неуважність, млявість, плаксивість, дратівливість.
Найчастіше в дошкільному та молодшому шкільному віці мно-го занепокоєнь викликає синдром підвищеної рухової актив-ності. Діти з його проявами надмірно рухливі, непосидючий-ви, неуважні і забіякуваті. Даний розлад зустрічається частіше у хлопчиків, чиї матері під час вагітності перенесли які-небудь захворювання. Як пра-вило, до 12 років така «двигун-ная буря» затихає, і дитина ста-новится більш врівноваженим. Діти з переважанням процесів збудження часто опері-жают своїх однолітків у розвитку мовних функ-цій і в діях з предметами.
Як допомогти «маминому дитині» адаптуватися до школи.
Багато дітей йдуть перший раз в школу з великим інтересом і готовно-стю виконувати навч-ні завдання. Вони із задоволенням воспри-нимают слово вчителя і виконують його требова-ня. Але надалі маленькі школярі сталки-ваются зі складнощами. Вони стоять перед вибором між «хочу» і «треба», «цікаво» і «не-цікаво», «вмію» і «не хочу». Життя первоклассий-ника висуває великі вимоги до волі дитини. Треба вчасно встати, встигнути в школу до дзвінка, виконувати багато прави-ла, вміти контролювати своє по-ведення. Саме навички самокон-троля допомагають дитині швидше і легше пристосуватися до школи.
Період адаптації може тривати від місяця до року, поет-му батькам доведеться набратися терпіння. Допоможіть своєму ре-бёнку, підтримайте, приголубте, погладьте. Згадайте своє школь-ве дитинство, розкажіть синові або дочці про його приємні моменти. Головне - дати зрозуміти дитині, що якщо йому буде важко, ви його співай-мёте і обов'язково допоможете. Пообіцяйте, що з усіма труднощами ви будете справлятися разом.
Кожна дитина чекає від батьків похвали, навіть у дрібницях. Розділіть з ним його радість. Падалка ставте на саме видне місце, зошити з добрими оцінками покажіть родичам, друзям. Нехай дитина знає, що ви пишаєтеся їм, що його шкільні успіхи дуже важливі для вас. З часом ви побачите, що все приходить в норму. Школа викликає все менше негативних емоцій, з'являється інтерес, а потім і бажання вчитися.
Бажано за взаємною дого-ворённості з учителем створити та-кую ситуацію, в якій дитина змогла б показати, на що він спосо-бен. Схвалення однокласників і вчителя створить у дитини Відчуваючи-ня власної значущості. А з часом позитивне ставлення-ня пошириться і на навчання.
Що робити, якщо дитині не сподобався учитель.
Батьки завжди раді, якщо у дитини в початковій школі класний керуй-тель - цікавий, добро-бажаний і терпляча людина. Дуже важливо, щоб перший учи-тель працював не про-сто з учнями, а й з конкретними дітьми. Адже у кожного з них є свої особливості, до каж-дому з яких потрібен свій індивідуальний підхід. Дітям часто слож-але буває приспо-собіться до нового стилю відносин. Їм важко змиритися з тим, що в школі вони - одні з мно-гих. Звиклі до підвищена шенному увазі будинку, такого ж ставлення до себе вони очікують і від учителя. А