Заміж треба виходити не за того, кого любиш ти, а за того, хто любить тебе, - говорить стародавня жіноча мудрість. Вважається, що при такому розкладі всі будуть щасливі: дружина - тим, що може крутити чоловіком, як хоче, а він - тим, що предмет обожнювання завжди знаходиться поряд з ним. Але чи буде гармонійною і щасливою така сім'я? І як вирішити для себе, що важливіше - любити чи бути коханою?
Плюси і мінуси
Раніше дівчат особливо ніхто не питав, чи люблять вони по-сваталися до них молодців чи ні, - в ті часи більше дбати-ло інше. Наприклад, скільки у нареченого корів, свиней, скринь з грошима (власне, нареченого ін-тересовало те ж саме в ставлення-ванні нареченої). Зараз, звичайно, теж не рідкість, коли виходять заміж за скрині з грошима (ко-рови вже нікого не цікавлять), але це - окрема розмова. Се-придатні ми говоримо про інше, про те, що важливіше - дос-таточно чи нерозділеного кохання (ко-ли один любить, а інший лише по-зволяет себе любити, коли один цілує, а інший лише підставляє щоку) для вступу в шлюб . Так-вайте розглянемо плюси і міну-си такого союзу.
Що гріха таїти, нам, жінкам, виключно приємно, коли ми знаємо, що існує хтось, хто нас любить. І навіть якщо цей хтось нам зовсім байдужий, все одно приємно - самооцінка якось по-підвищується! Виявляється, ви ще нічого, незважаючи на пару зайвих кілограмів, незадоволених нрав і явно не фотомодельного зовн-ність. Наявність поруч Лицаря, нехай навіть лисого, товстого і ста-рого, що живе в комуналці разом з мамою, але зате безнадійно закоханого і готового виконан-нить будь-яку вашу примху, будь-яке бажання, дозволяє відчувати себе такою собі Прекрасною Дамою. Він дарує квіти, водить в театри, а іноді - якщо пощастить - і вірші по-свящает. Він є за першим покликом і дивиться на вас відданими очима, нічого не вимагаючи натомість. Ну, скажіть, кому ж це не по-подобається? Ось і вирішуємо ми ССІЗ-ходітельно, що за такого вірного і люблячого не гріх і під вінець піти - нехай на руках до пенсії носить (якщо, звичайно, раніше не надірветься). Але, як це не країн-но на перший погляд, все те, що подобалося в обранцеві до весі-б, через якийсь час починаючи-ет дратувати. І плюси поступового-але перетворюються на мінуси.
Я на власному досвіді поня-ла, що дозволяти себе любити, чи не відповідаючи взаємністю, - це неви-носимая катування. Ми живемо з чоловіком вже сім років, у нас двоє дітей, зовні все ви-дивиться чудово. Але я нико-гда не відчувала до нього настою-щей пристрасті - лише симпатію. У той час як він і раніше, і цей-час буквально божеволіє, коли ми розлучаємося навіть на півдня, опікується мене, немов маленьку дитину, каже масу ніжних слів. Подруги кажуть, що я чок-нутая і сама не розумію свого щастя, і відверто заздрять мені, адже їх «половини» і випити не проти, і наліво сходити, а не-які і руку можуть підняти. А мій, з якого боку не посмот-ри, весь такий позитивний, що просто зразок для наслідуючи-ня. Але тому-то мені і боляче! Я ж розумію, що він заслужи-кість більшого - справжньої любові, але ніяк не подяки за лю-бов!
І в подібній ситуації незрозуміло, кого треба пожаліти більше: чоловік-чину або жінку. Ясно одне -несладко доводиться обом. Жен-щина усвідомлює, що для неї важливіше бути коханою, але вона тим самим ставиться до партнера споживацьки, і це нерідко породжує у неї почуття ві-ни перед чоловіком, здатне, до речі, довести і до серйозного неврозу. Чоловік зі шкіри геть лізе, намагаючись завоювати любов своєї обраниці, але у відповідь по-лучает лише невиразне «спасибі» замість палкої пристрасті. Це його уг-нету, і поступово любов у не-го замінюється зростаючим день від дня роздратуванням і агресією по відношенню до партнерки: «Я і так роблю все, щоб їй догодити, а їй все мало! Що ж їй ще треба ?! »Тому в подібних сім'ях неіз-бажаних постійні сутички, сварки, взаємне невдоволення і втома один від одного.
Стерпить - злюбиться?
За словами психологів, «слю-битися» вдається далеко не завжди. А якщо точніше - е то буває в дуже рідкісних випадках. Найчастіше події розвиваються за іншим сценарієм-ям. В одному випадку (найгіршому) взаємні розбірки породжують майже ненависть по відношенню один до одного. А жити з людиною, яка тебе відвертає, - випробуваль-ня не з легких. В іншому випадку обидва, зрештою, миряться з тим, що любити взаємно вже ніколи не вийде, і намагаються побудувати відно-шення хоча б на дружній осно-ве. Це більше нагадує дого-злодій двох тверезомислячих людей, які вирішили, що інтереси дітей стоять на першому місці, а тому ламати сім'ю нічого. Можливо, при цьому діти дійсно не так страждають, як при розлученні (хо-тя теж велике питання, адже ре-бенок може скопіювати модель батьківських взаємин у своєму дорослому житті), але хіба назвеш таку сім'ю гармонич-ної і щасливою?
До того ж - згадаймо Фрейда - не варто забувати і про секс, важ-ної складової сімейного сча-стья. У сім'ях, де партнери лю-бят один одного, само собою розумі-ється, що інтим на стороні недопил-стим або небажаний. А якщо в шлюбі один любить, а інший - ні, відповідно, і питання «изме-нять або не зраджувати» вирішується набагато простіше. Дама, яка живе з нелюбом чоловіком, може раптових-но закохатися в іншого і вести протягом багатьох років подвійне життя. Виховувати дітей і хо-дить по магазинах зі своєю закон-ної половиною, а любити і меч-тать про інше. Та й чоловік, статут-ший шукати ласки і ніжності від дружини, може піти на сторону, намагаючись втішитися в обіймах першій-ліпшій красуні. І якщо на перших порах це здається вдалим компромісом - і вовки ситі, і вівці цілі, - то потім приходить розуміння, що подвійну порцію щастя урвати не вдається. Більше того - гармонії не отримали-ється ні на стороні, ні в сім'ї. Адже, незважаючи на те, що чисто арифметично дві половинки і дають в сумі ціле, життя диктує-ет свої закони. І, на думку пси-хологов, людина може все життя провести між пристрасно желае-мим і надумано необхідним, страждаючи від власної роздвоєний-ності. Поки нарешті не усвідомлює, чого ж він справді хоче, і не зробить правильний вибір.
РЕЗЮМЕ
Тому «бабусин» рецепт се-мейн щастя - позво-лять себе любити, а не любити са-мій - безнадійно застарів. Якщо ви не любите, то обманюєте преж-де всього саму себе. Адже любов - це особливий стан душі, спо-собно будь-яку поганулю перетворюється-тить в пекучу красуню без вся-кой допомоги косметологів і віза-жисть. Перебуваючи в любовній ей-Форіі, людина отримує надсила-лу: у нього все спирається, все напів-чає. А ще до нього по-доброму починають ставитися оточуючі люди, так як від закоханого людино виходять дивовижні по-ложітельние імпульси. Адже ще Е.Фрей справедливо зауважив, що той, «хто любить по-справжньому ка-кого-то однієї людини, любить і весь світ».
І перш ніж віддати руку (про серце промовчимо) нелюбимого людино, варто сто разів подумати і зважити всі за і проти. Навіть ес-ли вік наступає на п'яти, а мама підказує вам: «Не упус-ти, це твій останній шанс», мо-же, краще почекати, поки не на-гряне справжнє почуття і ви зрозумієте, що важливо любити або бути коханими в однаковій мірі. Звичайно, вза-імная любов сама по собі теж не гарантує міцних сімейних відносин, але, погодьтеся, це вже дещо. Це - фундамент. А ось що ви на ньому вибудуєте, залежатиме тільки від вас двох.