Інфекції сечовивідних шляхів і вагітність

» » » Інфекції сечовивідних шляхів і вагітність
Інфекції сечовивідних шляхів і вагітністьІнфекції сечовивідних шляхів і вагітність - поняття, часто йдуть поруч. Вони є одним з найбільш частих ускладнень вагітності. Встановлено, що інфекції можуть бути причиною різних патологічних станів: недоношеності дітей, затримки внутрішнь-тробного розвитку, вроджених аномалій і збільшення ризику перинатальної смертності.

Інфекції сечових шляхів у бере-сних поділяють на три груп-пи:

• бактериурии - наявність бактерій в сечовивідних шляхах;

• інфекції нижніх відділів сечовивідних-водящих шляхів (цистит, уретрит);

• інфекції верхніх відділів сечо-вивідних шляхів (пієлонефрит).

Жінки хворіють на пієлонефрит в 5 разів частіше, ніж чоловіки, причому хворіють в репродуктивному воз-расте. Чому? Почасти тому провиною анатомічні-ські особливості жіночого організ-ма: наявність короткою і широкою уретри, від-кривает в переддень волога-ліща (тобто більша доступність для впровадження інфекції). Крім того, під час другої фази менструального ци-кла і впродовж терміну вагітності в сечі-видільної системі жінок відбуваються фізіологічні вимірюв-вати, також знижують сопротив-ність до інфекцій.

Встановлено, що ризик розвитку інфекції сечових шляхів вище у жінок:

• вперше народили у віці старше 28-30 років;

• многорожавших;

• що мали раніше ці захворювання;

• хворих на цукровий діабет;

• мають анатомічні аномії-ща або функціональні порушення сечовивідних шляхів.

Як відомо, на нирки в період бе-ременности накладається величезне навантаження - їх функціонуванні відбувається з величезним напруженням. Їм доводиться виводити з організму продукцію розпаду і обміну не тільки са-мій жінки, але і її зростаючого малюка. Однак, не дивлячись на це, фізіологи-чна вагітність сама по собі не викликає в нирках ніяких змін і вони спра-вляются з роботою. На останньому місяці вагітності-сті в сечі може спостерігатися наявність слідів білка - це перший сигнал про воз-можна виникненні гестозу.

Безсимптомна бактеріурія

Виявляється за допомогою ана-лізу сечі у 2-7% вагітних дружин-щин, хоча клінічно ніяк не про-є (тому й називають "бессимптомная"). Діагноз означає, що у сечовивідних шляхах є персистуюча бактеріальна ко-лонізація. Незважаючи на відсутність клінічної картини, бессімптом-ная бактериурия при вагітності досить часто (в 20-30% випадків) провокує розвиток циститу і пієлонефриту і вимагає специфічні-кого лікування.

Гострий цистит

Даний тип інфекції сечовивідних шляхів при вагітності виявити у себе не складно по типових проявів гострого запалення: прискорене, хворобливе мочеіспу-Сканія. У популярній літературі зараз друкують багато самих раз-них порад, як впоратися з цією бідою. Пригасити запальний процес, звичайно, можна. Але цього робити не можна, тим більше беремен-ним! Недолікований гострий цистит легко переходить в хронічну фор-му. Крім того, як і при бессімп-томної бактериурии, при циститі можливо сходження інфекції до нирок і розвиток пієлонефриту.

Гострий пієлонефрит

При інфекційно-індукованому очаговом деструктивному запаленні відбувається ураження інтерсті-циальная тканину нирок і чашково-лоханочная система. Дуже серйозне ускладнення вагітності (в цей період захворювання називають гестаційним пієлонефритом). Мо-же прогресувати аж до раз-витку уросепсиса і приводити до передчасних пологів.

Зустрічається більш ніж у 12% бе-ремінних жінок (частіше у першовагітних). При цьому виявляється неблагопр-ятное вплив на протікання самої бере-менності і безпосередньо на дитину - часто сопровож-дається гестозом, викликає самопр-довільній переривання вагітності-сті, розвиток гіпотрофії плода, хронічної плацентарної недостатньо-точності.

Причини і збудники

Визначальну роль у розвитку інфекції сечовивідних шляхів у вагітних грають дві групи фак-торів - анатомічні та гормо-нальні. Починаючи з 7-го тижня формується фізіологічний гідроуретер - розширення чашково-мискової системи і сечоводу. Таким обра-зом, організм намагається приспосо-битися до збільшення циркулюю-щей рідини. Обсяг сечоводу може досягати 200 мл, що спосіб-ствует порушення відтоку сечі, її затримці в сечоводі, тобто благо-приємним умовам для возникнове-ня бактериурии.

Матка поступово збільшується в об'ємі, змінюючи положення сечового-го міхура за рахунок його деформації і здавлювання. Легшому інфи-цірованію сечі і поширенню інфекції висхідним шляхом спо-власної анатомічно близьке розташування сечоводу і волога-ліща, а також відносна глюко-зурія (цукор в сечі), наявна у вагітних. Підвищений рівень естрогенів зумовлює зниження перистальтики сечоводу, що мо-же сприяти порушенню від-струму сечі.

Всі ці зміни в період бере-менності можуть початися на терміні 8 НЕ-дель і досягти свого апогею в 18- 20 тижнів, зберігаючи свої ознаки ще протягом 2-3 тижнів після пологів. До початку другої половини вагітності порушення пасажу сечі може відбуватися через здавлений-вання сечоводів збільшеною і зрушеною вправо маткою. Здавлювання мочеточ-ника також може виробляти варикозно розширена, більш товста і ко-Ротко права яєчникова вена. Ці факти пояснюють переважно-ственное виникнення правост-роннего пієлонефриту.

Провідним збудником інфекції сечових шляхів як у вагітних, так і у невагітних є ки-шечная паличка (80-90% випадків захворювань), але можуть бути й інші грамнегативні бак-терії, такі як протей і клебсієла. Грампозитивні бак-терії зустрічають-ся набагато рідше. У жінок в період вагітності воспали-вальний процес-с в нирках може бути викликаний грі-бами роду Candi-da. Чималу роль у віз-нення пие-лонефріта гра-ють також мікоплазма, уреаплазма, трихомонади, У 20% хворих виявлено-ються мікробні асоціації.

Ендотоксинами кишкової палички викликається склероз ниркових лоха-нок, уражається капсула нирки і приниркова клітковина. Інфекція, ви-звання протеєм, відрізняється реці-дівірующім течією, утворенням каменів і більш низьким вмістом лейкоцитів у сечі за рахунок їх руйнуючої-ності ферментами мікроорганіз-мов. Протягом гестаційного пиело-нефриту, викликаного грамотрица-котельної флорою, найбільш важки-лое, з бактеріальним шоком і сеп-ТІЦем.

Як виявляється пієлонефрит

На клінічну картину захворювання безпосередньо впливає шлях проникнення ін-фекции. Якщо це гематогенний шлях (з кровотоком), йде найбільша вираженість загальних симптомів захворювання. Якщо це урогенний шлях (через сечу), то будуть пре-володіти місцеві симптоми. Прояв ост-якого пієлонефриту зазвичай відбувається через кілька днів після загострень при хронічному тонзиліті-ті чи виявленні інших вогнищевих інфекцій (фурункульоз, мастит та ін.). Ось чому захворювання не відразу вдається правильно діагностувати. Відбувається раптове підвищення температури, озноб, подальше рясне потовиділення, головний біль, сильний біль в області поясни-ці, частіше справа. У типових випадках характерна тріада симптомів: озноб, дизуричні явища, больові відчуття в області по-ясніци. Болям властиво посилюватися, з кожним новим підйомом температури можна говорити про появу нових гнійних утворень в нирках. Біс-спокою нудота, блювання, ломота у всьому тілі. Виражені тахікардія, задишка. При зниженні артеріального тиску може навіть розвинутися бактеріальний шок.

Лікування гострого пієлонефриту

Воно завжди комплексне, длитель-ве (4-8 тижнів), індивідуальне. При призначенні медикаментозної терапії повинні враховуватися терміни вагітності, питання тяжкості і тривалого-ності захворювання, аналіз функціональних-ного стану нирок і печінки, ін-дивидуально переносимість пре-Параті і можливість їх переходу в молоко. У гострій стадії захворювання ре-жим постільний - не менше ніж на 4-6 днів. Коли лихоманка пройде, рекомендується застосування активного режиму для того, щоб поліпшити відтік сечі.

Застосування позиційної тер